Глава 35

Ліка
* * * * * * * * * *

Вчора на лінійці я не побачила Роберта і не знала де він, але не було в кого запитати, тому це питання мучило мене. Але потім нам сказали, що він повернувся в Київ і не збирається повертатися назад.

Для мене це була як кажуть трешова новина, я себе так довго настроювала на зустріч і для чого було всі мої старання? Невже він не повернеться назад? Можливо у нього дружина вагітна і він забув про мене. Якщо це так то і я повинна забити на нього і насолоджуватися своїм життям. Так що у мене грандіозні плани на життя і ні що не завадить мені їх виконати.

Але якщо Роберт більше не буде викладати, то це виходить, що ми більше не зустрінемось? Ніхто більше не буде називати мене своїм смарагдиком. І хто буде нашим новим вчителем? Невже буде якийсь "Роберт Олексійович 2.0"?

В свій день народження я встала о сьомій годині ранку і почала збиратися в ліцей. Звісно, я лягла пізно, оскільки друзі вітали мене рівно в дванадцятій.

Мама встала зранку і приготувала святковий сніданок, а тато навіть відвіз мене на машині, це буває вкрай рідко. В ліцеї всі вітали мене і всі вчителі ставили 12. Це таке міні традиція можна сказати, коли у тебе день народження то вчитель з яким у тебе пара ставить тобі поточну оцінку, або звільняє з самостійної чи контрольної.

З математики у нас вчитель з паралелі і це старенький чоловік, який скоро піде на пенсію, тому до нього старалися ставитися з повагою і вдячністю. Все ж таки нам цього року здавати ЗНО з його предмету і не потрібно псувати стосунки з вчителями, з будь-яким вчителем.

Новенького звати Діма і він такий хороший. Ми з ним швидко знайшли спільну мову і вже постійно сидимо на парах разом, між нами немає нічого крім хороших дружніх відносин.

Після пар я взяла Женю, Юлю, Сашу і Діму і ми пішли святкувати. Купили пару алкогольних напоїв і відривалися по повній. Результат нашої гулянки: Женя весь вечір говорила, який у неї хороший хлопець, Юля помирилися з Юрою, Саша почала загравати до Діми, а Діма випив саме менше і намагався контролювати нас всіх. Доречі, він і не сильно опирався, коли Саша загравала до нього, можливо у нас скоро буде пара нова. Звісно було купа різних фотографій, вдалих і не дуже але майже всі розмиті.

Всі залишились задоволеними і розійшлись ми десь в одинадцятій годині. Дівчат відвіз Сашин тато, вони живуть в одному районі, а ми з Дімою в одному, тому пішли додому разом.

Ми говорили і можливо навіть кричали на всю вулицю, але тоді мені було всерівно. Діма вручив мені подарунок який дуже мене зворушив. Це була коробка, яка була заповнена шоколадками і цукерками. Прямо мрія будь- якої дівчинки, і на останок всередині була маленька коробочка, а в ній сніговик. Той самий якого ми бачили пару днів назад і я по приколу сказала що хочу його, а Діма запам'ятав і купив його. Це було дуже мило і несподівано, я не чекала ніяких подарунків, але Женя з Юлею подарували мені книги, які я вже пару місяців хотіла купити і багато масочок для обличчя з магазину "Єва". Саша подарувала навушники, футболку з оригінальним надписом і м'яку іграшку їжачка. Їжачок, тому що в таборі ми з нею знайшли одного, коли ходили в лісі і кожного дня годували його потайки від всіх.

Сьогодні був прекрасний день і сподіваюся, завтра всі зможуть встати і прийти на першу пару.

Скоро осінні канікули і ми вирішили організувати поїздку в гори разом з паралельним класом і не допустили батьків до організації. Самі вибрали готель, домовилися про ціну і забронювали його, автобус замовити взагалі легко, нарахунок їжі ми не заморочувалися. На території готелю був басейн і поруч була річка, але холодно було тому ми не думаємо, що будемо купатися, але купальники беруть всі, раптом буде хороша погода.

Ми стоїмо з сумками зібрані і чекаємо на автобус, ми вже дорослі, але заняття місця першими всерівно хочемо. Ми домовилися, що сідаємо п'ятеро на останній ряд і всі були задоволені. Сіли ми так: Діма біля вікна, я поруч з ним, Женька, Саша і Юля біля вікна також. Цілу дорогу ми співали пісні і не помітили, як швидко час пройшов. Приїхали ми близько до обіду і одразу заселилися по номерам. Після цього пішли оглядати територію і де можна буде вечері посидіти.

Ми знайшли міст, який висить у повітрі, а під ним річка. Це було дуже гарно, перед тобою стоять гори, ти слухаєш течію води і забуваєш про все погане, є тільки ти і природа. Мені дуже подобаються такі місця. Як всі дівчатка, ми взялися все фотографувати і самі фотографуватися. У нас вийшло багато кумедних фото і потім вони всі опиняться у випускному альбомі.

Весь день ми були під наглядом батьків і не могли робити все що захочемо, тому ми чекали ночі і вже знайшли всі запасні виходи.

В годині так другій ми вирішили піти з номеру, ми пішли під міст на каміння і вирішили сидіти там. Нас зібралося не дуже багато, моя компанія плюс ще пару хлопців і дівчат з нашого класу. Людей було до 15, і ми старалися тихенько піти, добре що до річки треба йти 10хвилин і батьки не почують нас.

Ми взяли ковдри і закуталась в них, ми грали в бутилочку, крокодила, квача, розповідали страшні історії. У воді відздеркалювався місяць і впринципі не було темно.

Ось чому такі моменти бувають так рідко? Чому в звичайному житті ми так не спілкуємося? Чому? Нам ж весело проводити час разом, а через три дні ми ніби забудемо все. Шкода, шкода, що не можливо змінити нічого.

Сьогодні останній наш день в горах і ми вирішили зробити собі святкову вечерю, батьки замовили собі столик в ресторані і нам також, прийшлось зайняти весь ресторан, а то нас дуже багато разом. Але до вечері ще далеко і ми пішли купатися в басейні. Сьогодні було тепло, сонечко світило і вода з підігрівом. Це було дуже круто, хлопці пригали бомбочкою, перекідували один одного, хлюпались як маленькі діти. А дівчата також не відставали, басейн був дуже великий і ми всі встали на край і на рахунок три всі разом стрибнули у воду, брискіток було так багато, що навколи всі хто стояли стали мокрими.