Глава 33

Роберт
* * * * * * * * * *

Поруч з Лікою я відчуваю, що живу. Вона мій кисень, без якого неможливе моє існування. Але чим більше ми проводимо часу разом тим більше я розумію, що скоро це все скінчиться.

В мене немає іншого виходу або кохання або сімейна справа. Для мене вибір дуже складний, обидва пункти важливі і я дуже хочу їх поєднати. Потрібно все розповісти Лікі і сподіватися, що вона все правильно зрозуміє. Але я не зможу сказати їй що одружуюсь на іншій. Коли вона почує це то не повірить і скаже, що я гарно жартую.

Зараз останні дні весни і сонечко все більше прирікає все навколо. Навколо все набуває яскравої палітри, повсюди ростуть квіти чи трава, на деревах зелені листочки оживають і все набуває нових фарб. Уже закінчується весна. Давно прилетіли з теплих країв птахи. Усе довколо готується до літа і нетерпляче чекає його сонячних променів. Закінчується весна і починається літо. Скоро канікули, не таким сумним і болючим я собі представляв кінець весни.

Через два дні у мене білет на літак і тому потрібно сьогодні поговорити з Лікою. Я так надіявся, що цей день ніколи не настане. Ми домовилися зустрітися біля парку сьогодні ввечері.

Я вже чекаю на місці і бачу, як Ліка біжить мені на зустріч. На її обличчі посмішка, справжня і щира, її волосся роздуває вітер і я вже так звик до нього. Хвилясте, неслухняне та пушисте, прямо як характер у його господарки. Одягнула вона штани з футболкою і виглядала дуже природньою. Саме такою я її запам'ятаю на все життя, справжньою, щирою і щасливою.

Вона стрибнула на мене і замкнула свої ноги у мене на талії, взяла моє обличчя в руки і ми віддалися пристрасному поцілунку. Це останній наш поцілунок і як би я не хотів його продовжити, потрібно закінчувати.

Я відсторонився і поставив її на ноги і вона не розуміла що відбувається. Я був серйозним і про ніяку посмішку не могли йти і мови.

- Нам потрібно поговорити,- її очі сіяли і я не хочу щоб вони плакали, не можу сказати ці слова, вони застрягли в моєму горлі

За ці місяці я і справді покохав маленьку і міг життя за неї відати. Вона стала для мене цілим світом, прекрасним світом, який хочеться тільки оберігати і цілувати. Кожного ранку я встав із думками про неї і засинав з ними. Вона наповнила моє життя змістом, коханням і турботою. Я не знав, що можна так кохати. До цього я не знав, що таке бути коханим і віддавати себе на сто відсотків коханій людині.

- Давай поговоримо, - вона дивиться на мене очима які назавжди залишаться в моєму серці і я впізнаю їх із тисячі інших зелених, відтінок смарагду неможливо забути

Ми пішли в парк тримаючись за руки і поки я не міг зробити це, не можу засмутити її, не можу сказати ці слова.

- Ліко, мені з тобою дуже добре і ти назавжди будеш у моєму серці, але нам потрібно розстатися,- вона почала сміятися, як я і передбачив, тому я розвернувся до неї і став говорити більш серйозно,- будь ласка дослухай мене до кінця. Я тобі говорив, що в Києві в мене є справи і про минулі відносини також говорив. Так ось, в Києві у мене є наречена і у нас скоро весілля, я люблю її досих пір і ти допомогла мені це розуміти, вибач мене якщо зможеш,- зараз буде найскладніше і я не готовий побачити це

Її очі наповнилися слізьми і вона почала махати головою

- Це все не правда, ні, я не вірю в це. Ти не можеш так зі мною вчинити, як ти можеш зі мною так говорити, я люблю тебе, а ти мене і мені зараз дуже боляче це чути і говорити,- по щоках течуть ріки сліз і я не можу на це дивитися, моє серце кров'ю обливається від її сліз, а в її погляді я бачу розчарування і образу

- Вибач мене, так для всіх буде краще

- Що? Буде краще? Для кого? Ти ж говорив, що не любив її, я не хочу в це вірити. Ми ж були такі щасливі, ти став для мене всім і тут ти говориш, що нам треба розлучитися?

- Ти ще занадто мала, щоб зрозуміти це,- я шукаю хоч якусь відговорку, але знаю що її немає

- Я мала? Тобі не заважало це, коли ти цілував мене, я не вірю тобі. Більше ні одному твоєму слову. Все що було між нами була гра?

- Так

- З цього моменту не підходи до мене. Чуєш? Не смій приближатися. Я витратила на тебе сотні і сотні поцілунків. Я цілувала тебе, бо думала про твої губи, про тебе і ти завжди був в моїх думках. Я думала, що коли ти посміхаєшся ти справжній і це дійсно кохання з першого погляду. Боже, яка я дура, що так міцно заплющувала очі, коли цілувала тебе. Я думала це назавжди. Не звони мені більше, забуть мене і я постараюсь забуте все

- Вибач, що зробив боляче смарагдик

- Не смій, не смій мене так називати. Ти думаєш, що твої вибачення зараз допоможуть? Ти вилікував мене і потім розтоптав мої перші справжні почуття. Ти перший з ким я відчувала себе в безпеці і перший з ким я поцілувалася. Відтепер ви для мене тільки вчитель Роберт Олексійович

Вона розвернулась і пішла, я так хотів її наздогнати, обійняти і розказати всю правду. Але тоді вона б мала надію і сподівалась б на щось. Але я не знаю на що здатна Стефані і чи зможе вона нашкодити Лікі, тому краще перестрахуватися. Нехай краще ненавидить мене і зустріне справжнього хлопця, який зможе покохати її як я, але навряд чи це можливо.

Я йшов додому і намагався не думати про Ліку, але як можливо забути її? Постійно перед мною постає її обличчя по якому течуть сльози і від цього стає болячіше в сотні разів. Ніколи не забуду цей день і який я урод, що змусив таку дівчину плакати. Сподіваюсь, що вона зможе забути мене і зустріне того самого.

Я вже в Києві і в мене страшенно болить голова. Звісно, якщо напиватися так що разу, то не тільки голова буде розколюватися, а ще й печінка відмовить. Сьогодні у мене зустріч з Стефані і я готовий вступити з нею у шлюб. Хоча кого я обманюю? Який ще шлюб? Я взагалі не готовий до цього.

- Привіт коханий, як долетів,- вона одразу кинулась на мене з поцілунками, але я дав їй це зробити

- Давай одразу все обговоримо, ніяких почуттів від мене не очікуй і тим більше проявів ніжності і любові