Глава 31

Ліка
* * * * * * * * * *

Після нашого побачення в мене було прекрасний настрій і я посміхалась, як ненормальна. Прийшовши додому я одразу поставила Музу біля Флори, вони ж в мультику подруги, тому мають поруч стояти.

Дивлячись на свої руки я відчувала пустоту, не вистачає його руки. Я постійно потирала те місце, де він мене тримав і одразу приємні спогади накривають з головою.

Ми багато говорили і я багато нового дізналася про Роберта, можу з впевненістю сказати, що це було найкраще перше побачення.

Взагалі, це моє друге побачення в житті. Перше було в класі п'ятому і ми просто пішли в кіно, а потім я отримала квіточку. Це було тоді романтично, але ми були дітьми і мало що розуміли.

Завтра у мене математика і я планую трохи причепуритися, ну якщо я зможу встати звісно. Сьогодні ми переписувались трохи, він питав, як самопочуття у Музи і Флори, трохи говорили про вчорашню зустріч і переслали один одному фотографії. Вони такі кумедні, є одна де ми стоїмо з повними руками квітів, інша коли ми були в кінотеатрі і їли попкорн.

Перглядаю всі фото я подумками перенеслась у вчорашній день. Хочеться залишитися там назавжди і переживати той день ще раз і ще раз.

Будильник, знову, не хочу вставати. Краще бути уродкою, але я посплю ще пів години.

Все це останній на сьогодні будильник, тепер треба вставати точно. Якби можна перенести пари на годинку так 11:00, тоді я б спала більше і висипалась кожного разу.

Сьогодні я вдягнула спідницю з толстовкою, вийшло мило і недбала дулька доповнювала мій образ. Я вирішила не фарбуватися, та я й не встигала, тому сьогодні natural beauty

Прийшла я вчасно і навіть на 3хв раніше, тому вже балакала з Юлею і ми чекали Женю. Дівчаткам я розповіла тільки загальні аспекти, для них він просто вчитель та має ним залишатися. Вони не ображаються і з розумінням поставилися до мого вибору.

Мені було дуже нудно сидіти на біології і я взялась малювати. У Женьки завжди є з собою олівці і фломастери, не знаю навіщо це їй, але нехай носить для мене.

Я вирішила намалювати те, що бачу кожного ранку. Це було моє підвіконня з моїми горщиками, крім Музи й Флори там ще стояв маленький кактус і одна орхідея. Її коріння розрослосся так, що вилізло назовні та спустилося по другу сторону її горщика.

Картина вийшла на один листок в зошиті та була дуже яскрава та барвиста. Але намальована вона в зошиті з математики і я не хотіла її виривати, але прийдеться.

На математиці я вирішила не показувати всі свої емоції і постаратися бути стриманою. Сидячи за партою я спостерігала за Робертом. Вивчала його рухи та погляди, невже у нас дійсно може щось вийти і все буде як в найкращій казці? Коли він піймав мій погляд на собі, то кінчиком губ посміхнувся та продовжив пояснювати матеріал. Коли він розповідає, то його скули стають гострішими, а обличчя суворим і серйозним. Таке відчуття, що зараз не уроки математики, а важлива конференція на тему "Як врятувати життя на землі?".

Він пояснив все і я як слухняна учениця записувала все що він говорив та ось мої записи дійшли до малюнку та мені прийшлося його вирвати. Я поставила на край парти, щоб не забути про нього і поставити після пари в сумку.

Роберт ходив по класу і постійно зупинявся біля останніх парт, тобто біля мене. Він глянув на малюнок і взяв його в руки, щоб подивитися. Мені звісно не жалко і я ніколи не соромилась показувати свої малюнки, але чомусь мені була важлива його думка. Мені було важливо дізнатися, сподобалося йому чи ні.

Я глянула на нього, а він на мене і я побачила ніжність і ніякої негативної емоції не помітила. Але його покликала сусудка Жені і він пішов до неї, але не був в захваті від того, що нам перервали.

Пара закінчилась і я залишилась трохи поговорити про "організаційні моменти".

- Розпишіться будь ласка,- він нічого не сказавши виконав моє прохання, це було дивно і я пішла збирати свої речі

- Можна я заберу твій малюнок?

- Бери, він тобі дійсно сподобався?,- я хотіла дізнатися відповідь і боялась почути негативну

- Дуже, покажеш мені ще свої малюнки?,- його дійсно зацікало, моєму захопленню не було меж

- Подивимось,- я вирішила залишити це питання відкритим

- Ліко, - він підійшов до мене і взяв мою руку та поцілував її,- все що написане чи намальоване цими руками не може не подобатися мені,- це було дуже дуже зворушливо і по тілу пробігли приємні мурашки

- Навіть мої неправильні приклади і задачі?,- я не хотіла псувати такий романтичний момент, але ми знаходимося в навчальному закладі і потрібно трохи розрядити атмосферу

- Навіть вони,- він посміхнувся та відійшов від мене на пару кроків,- давай завтра зустрінемось

- Зачекай, зараз гляну в свій розклад, можливо є вільна годинка для тебе,- я зробила вигляд ніби відкриваю не існуючий щоденник і уважно проводжу пальцем по сторінці,- так, завтра вечері я вільна

- Ну тоді я чекаю на вас о 19:00 біля головного входу в парк

- Домовилися, - я зібралась і підійшла до нього та прошептала на вушко,- чекаю з нетерпінням,- він посміхнувся та втримався від того, щоб нічого мені не сказати

Батьки пускають мене гуляти до одинадцятої, тому нарахунок часу ніяких проблем не було. Якраз в середу немає першої пари і можна буде виспатися.

Я збиралася на нашу вечірню прогулянку та вирішила не сильно заморочуватись з одягом. Спортивний костюм з кросівками - це універсально для будь-якого випадку. До парку мені було недалеко і я прийшла навіть на десять хвилин раніше запланованого часу. Тому я залипла в телефоні читаючи книгу, яку мені порекомендував Роберт.

Книгу я тільки почала читати і завжди на початку все здається таким нудним і звичайним. Але втягуючись і проникаючи в сюжет і спосіб написання неможливо відірватися та хочеться читати, читати і ще раз читати.

Мене хтось обійняв за плечі і почав тертися об мої могли. Це був Роберт із своєю собакою. Я розвернулася до цих двох красенів та одразу приділила увагу собаці.