Глава 29

Я як завжди запізнювалась на пару і тільки з дзвоником зайшла в ліцей. В коридорі я побачила Роберта і вирішила не втрачати можливості.

- Роберте Олексійовичу, я вас шукаю

- Щось сталося?,- чому обов'язково має щось статися?

- Так, я згідна на вашу пропозицію,- і я полетіла до класу з широкою усмішкою на обличчі

Все ж таки класно коли даєш волю почуттям і не потрібно грати недотрогу.

З голови у мене ніяк не виходив красиві риси обличчя одного молодого чоловіка. Гострі скули, які пом'якшує легка щетина і гарні губи до яких так і хочеться доторкнутися. Волосся живе своїм життям і постійно спадає на очі прикривши густі рижоваті брови. Все ж таки як не кажи, а Роберт дійсно мав оригінальну зовнішність. Я бачила багато рижих людей, але щоб настільки гарних - ніколи.  

Я не помітила, як пройшла пара. Це була сама швидка пара на якій я була.

Наступна пара з Робертом і я не могла дочекатися, коли вона почнеться. Сьогодні в мене відмінний настрій і я вирішила почати жити по-справжньому. Робити все, що в голову прийде і не думати правильно це чи ні. Все ж таки поки я можу спихнути все на підлітковий вік і це безспірний аргумент.

Всю пару я реально слухала матеріал і зрозуміла нову тему. І коли ми почали робити номери, я робила в зошиті і потім тільки звіряла результат з дошкою. Сьогодні Роберт Олексійович ходив по класу і часто затримувався ззаду мене. Я відчувала, як всередині розливається теплота і я спиною бачила, як він на мене дивився. Я розвернула голову і дивилася йому в очі, а він мені. Коли хтось покликав нашого вчителя він підморгнув мені і пішов на допомогу, як Пітер Пен.

Я подумала, чого б не використати цей момент і трохи потролити Роберта? Чудова ідея. В зошиті на одній сторінці була класна робота, а на іншій я написала: " Сьогодні зустрінемось?" Цікаво подивитися на його реакцію.

Я підіймаю руку і прошу допомоги

- Роберте Олексійовичу, модна вас на хвилину, в мене тут питання,- він не очікував таких дій з мого боку це було видно по його обличчю

- Так, звісно,- він впевненим кроком іде до мене і кладе одну руку на парту стаючи ближче до мене

Він одразу звернув увагу на питання і вказав пальцем у мій зошит

- З чого ти це взяла?,- він старається робити вигляд, ніби ми про приклад говоримо

- Ну ось,- і я написала:" Так чи ні?"

- Дивись,- він взяв до рук простий олівець і почав писати:"А ти що хотіла б почути?"

" Я перша поставила питання"

"Ну тоді моя відповідь так, а чого ми раптом такі сміливі стали?"

" Не можу більше себе стримувати поряд з тобою"

"Поговоримо пізніше"

"Чому не зараз?"

"Бо ти йдеш до дошки:)"

- Ліко, давай на наступний номер, щоб ти повністю розібралася з темою,- ось ж Козел Батькович, ну нічо я ще помщусь

Загалом більше нічого не сталося цікавого і я після пар пішла додому.

Вечером мені прийшло повідомлення від Роберта

"Що це сьогодні було?"

"Ти про що?" нехай трохи побіситься

" Про те, що ти випробовувала мене сьогодні"

"Ой, я випадково))"

"Давай зустрінемось на вихідних"

"І яка причина нашої можливої майбутньої зустрічі?"

" Ну я хочу дізнатися більше про тебе і запрошую тебе на дружній похід в кінотеатр. Доречі, які фільми любиш?"

"Всі, крім фільмів жахів"

"Все, вже пізно, лягай спати"

" Хто б говорив"

Я навіть уявити собі не могла, що він покличе мене гуляти, а ще й в кінотеатр покличе. Це дійсно неочікувано, ну може трохи очікувано. Цікаво, як далі будуть розвиватися наші відносини. З такими прекрасними думками я не помітила, як заснула та поринула у в'язницю своєї підсвідомості.

Сьогодні після пар ми з дівчатами домовилися провести разом час, без хлопців, тільки девочки. Я купила їжу і ми пішли до Юлі додому.

Ми творили все що можна і не можна. Нам було дуже весело і ми гарно провели час. Але в дванадцятій ночі нам стало нудно і ми вирішили піти в місто.

Ми вирішили не заморочуватись і піти в піжамах. На вулиці трохи холодно, але не страшно. Ми мали дуже кумедний вигляд. Юля була в піжамі з ведмедиком і пучком на голові, Женька мала піжаму єдинорога з капюшоном, а я вдягнула піжаму з зайцем і мала домашню дульку, яка була вже трохи розпатлена.

Людей було не дуже багато, але ми взяли фотоапарат Юлі і вирішили фотографуватися.

Кадри вийшли дуже круті і не звичайні. Поки ми дуріли і співали тихенько пісні, щоб нікого не збудити, помітили компанію дівчат і хлопців, вирішили підійти й познайомитися.

- Привіт, а можете нас сфоткати разом?,- запитала Юля і до нас на допомогу визнався гарних хлопець блондин з темними очима. Досить гарний і приємний хлопчина

- Дякую,-сказала я і ми вже хотіла йти, але хлопець запропонував нам підійти до його компанії і познайомитися. Ми були не проти, виглядали всі нормально, не то шо ми.

В компанії було три хлопця і дві дівчини. Я не запам'ятала імена всіх, але зрозуміла, що тут є дві пари і хлопець Лука, який нас фотографував. Досить дивне ім'я, скоріше не дивне, а мало вживане.

Ми гуляли, розмовляли, обмінялися контактами, фотографувалися і домовилися зустрітися ще раз, але вже при світлі сонця. Але на годиннику була вже четверта і ми вирішили повернутися назад.

-Ну що дівчата, як вам така ночівля?,- Юлька почала перша, поки ми йшли до її дому

- Мені дуже сподобалося, але це були небезпечно, - Женька як завжди

- Давайте відповідати так, як нас вчили на уроці української мови, що вам найбільше сподобаоося за сьогоднішню ніч?

- На мою думку, було оригінально вийти на вулиці в піжамах і цим ми зацепили приємну компанію, які тепер стали нашими знайомими, а в майбутньому можливо і друзями,- Юля чітко обґрунтувала свою думку

- Постю згідна, з моєю колегою, не кожну ніч побачиш трьох безголових в піжамах на вулиці,- ми всі почали сміятися після слів сказаних Женею

Добралися ми без проблем і як ж добре, що завтра немає першої пари і можна поспати. Але ми прийшли в п'ятій, а потім не могли зупинитися і проговорили до ранку зустрівши схід сонця на балконі.  Це було дуже гарно і незабутньо. Саме такі моменти потрібно цінити в житті.