Глава 28

Роберт
* * * * * * * * *

Наші дні

- Ти все живеш у своїх мріях?,- вона сіла навпроти мене і посміхалась

- Ти ж знаєш, що всі мої мрії здійснюються

- Що ти надумала?

- Скільки часу пройшло і ми знову зустрілися, ти радий мене бачити?

- Звісно, радість випирає з мене, ти що цього не бачиш?

- Рада це чути

- Давай до справи, що ти хочеш?

- Все дуже просто мій солоденький, поки ти зі мною - все добре, за цей рік я налагодила багато корисних зв'язків та знаю про всі твої маленькі слабкості,- Що? Звідки вона це дізналась?

- Не смій мною маніпулювати, ти втратила свій шанс, чому ти досі живеш минулим?

- Ні дорогенький, наша історія, ще не закінчилася, даю тобі три місяці на роздуми, а потім розриваю контракт, якщо мені не сподобаються твої дії, ти мене зрозумів лапусік?

- Ти ж знаєш, що так не доб'єшся моєї уваги і тим більше любові

- Вона не була втрачена, просто ти її закопав далеко, але не турбуйся, я допоможу тобі її віднайти

- Не трать свій дорогоцінний час дарма

- Все, що зв'язано з тобою не може бути дарма

- Ти помиляєшся

- Чому ти не можеш просто забути мене? Невже немає жодних чоловіків навколо?

- Навіщо мені інші, якщо ти є. Тим більше ти ж збирався на мені женитися

- Ти звідки знаєш про це?

- Робчик, ми жили разом, ти думаєш, що я не знайшла коробочку з-під обручки?

- Ну да, в тебе ж чуйка на такі речі. Вибач, я забув якою ти можеш бути стервою,- тут я використав Лікін прийом і обдарував Стефані фальшивішою посмішкою

- Все мені пора любий, номер в тебе мій є і якщо що телефонуй,- вона підійшла до мене і протягнула руку

- Неодмінно видалю його з контактів,- я протягнув їй руку і ми попрощалися, але я був досить близько, щоб відчути той самий аромат її парфум

Чого вона так зациклелася на мені?

Я зателефонував батькові і ми домовилися, що я приїду до них додому.

Приїхавши я одразу відчув прекрасний запах. Запах маминого пирога, це такий же аромат, як і в дитинстві.

- Синку, розповідай, що вона хотіла?

- Сказала, що пару місяців не буде нічого робити, а потім все залежить від мого рішення

- Повторюю ще раз, що вона хотіла?,- батько настроєний серйозно і мені це ніколи не подобалось

- Хоче бути зі мною

- Щоб вона знову тебе кинула? Я не хочу знову тебе витягувати з того лайна, ти що не пам'ятаєш що було?,- саме батько допоміг мені тоді, вислухав мене і дав корисну пораду перенаправити всі свої негативні емоції в роботу

- Я все пам'ятаю і сама думка про те, що прийдеться погодитися викликає жахливі почуття,- я не хочу пов'язувати своє життя з цією жінкою, але немає іншого виходу

- Ми щось вигадаємо, не турбуйся,- батько підійшов до мене і поклав свою руку мені на плече

- Що ми можемо? Ти бачив наші звіти?,- я дав волю емоціям, але все д таки зміг опанувати себе,- нам необхідно контракт з Стефані, тому я погоджуюсь але останні місяці хочу прожити у своє задоволення

- Вибач мене, це я у всьому винен. Ти не повинен розплачуватися за мої помилки

- Тату, припини. Ми - сім'я і ти робив, те що необхідно було в той момент,- зайшла мама і була злегка здивована побаченою картиною

- Льоша я розумію, що це твій син, але і мій також, тому я його забираю,- мама підходить і бере мене за руку та веде скоріш за все на задній двір

- Ось так завжди, - тато зіграв ображене обличчя і ми почали всі сміятися

Я не помилився і мама привела мене на задній двір, якраз стемнялось і ми сіли на гойдалку

- Сину, я розумію, що ти вже дорослий, але скажи мені чесно хто вона?

- Мама ти правильно замітила, що я вже дорослий,- я спробував відмахнутися але в мене не вийшло

- Ти думаєш, що я не помітила сьогодні зранку по відео жіночі речі у твоїй квартирі?,- аааа, вона про Алісу тоді немає чого переживати

- Нічого серйозного, не забивай собі голову цим

- Ти впевнений? А то якщо що то я вже готова стати бабусею,- з мамою я не обговорював такі теми, навіть про те що я хотів зробити Стефані пропозицію знав тільки батько

-Мамо, які діти, ще рано про них говорити

- Дітей ніколи не рано заводити, - вона поцілувала мене у маківку і залишила зі своїми думками наодинці

Діти - квіти цього життя, які народжуються головками вниз. Лише виростаючи вони розквітають і багато факторів залежить від їхнього догляду. Виховання дитини - це робота для двох, немає одного і другий буде тягти все на собі і не дасть відповідних порад чи не розповість про щось важливе.

Я завжди хотів мати сина і доньку. Але щоб між ними була невелика різниця і вони були кращими друзями на все життя. Це така моя маленька мрія і я хочу її здійснити.

Я поїхав на вокзал ввечері, на нічний потяг. Зранку буду в Чернівцях та займуся своїми справами.

В потягу можна стати свідком багатьох цікавих випадків. Наприклад: хтось спізнюється на потяг і біжить з усіх ніг, хтось зустрічає кохану людину і вони не можуть відірватися від гарячих обіймів, хтось навпаки проводжає рідну людину в далеку путь. Правду кажуть, що вокзал бачив більше щирих поцілунків ніж ЗАГС, а стіни лікарні чули більше щирих молитв, ніж церква.

Всю ніч я не міг заснути, все думав, що мені робити з Стефою. Невже, дійсно немає іншого виходу? Невже це дійсно єдиний спосіб врятувати компанію?

Зранку мене зустрів Павло з Шварцом, все ж таки добре мати вірних двох друзів.

- Привіт, як ви тут без мене?,- я обняв Павла а потім вже на мене стрибнув Шварц і почав облизувати

- Як бачиш, ми сумували але нам не було нудно, ми гарно провели час, так Щварце?,- собака гавкнув у відповідь

- Я радий, що ви порозумітися

Їхавши додому я розповів про все Павлу і він не був в захваті від почутого. Сказав, що спробує знайти якийсь вихід, але не знає чи в нього вийде. Я особливо не надіюсь вже на якесь спасіння, тільки чудо врятує мене.

Весь день я провів вдома, Шварца Павло забрав до себе на день у нього якраз вихідний. Все ж таки вони добре здружилися. Завтра рано вставати і йти на роботу, а так не хочеться.