Глава 27

Роберт
* * * * * * * * *

Рік назад

В моєму житті все занадно ідеально. Я на останньому курсі, хороші відносини з батьками, є коханна дівчина з якою я вже майже шість років разом і маю хороших друзів. Мені здається, що все це казка і в будь-який момент я проснусь і все скінчиться.

В мене закінчились пари і я вирішив заїхати по мою красуню. Вона завжди була королевою школи, коли ми разом вчилися, а тепер і універу також. Я під'їхав трохи раніше і став свідком цікавої картини. Моя дівчина стояла зі своїми подругами та говорила про щось і в цей момент до них підходить якійсь хлопець та починає чіплятися до Стефані. Я ж не буду сидіти на місці тому вийшов з машини і попрямував до них.

-… може прогуляємось?,- цей хлопець взагалі берега попутав чи шо?

- Я була б не проти,- ЩО? Тільки що це сказала моя Стефа?

- Ну тоді пішли прогуляємось,- я говорю це і беру Стефу за руку, вона явно не очікувала мене тут побачити і виглядала так ніби я її спіймав на гарячому. Стоп, це дійсно так. Я спіймав її на зраді, а якби мене не було поряд, то вона дійсно пішла б з цим придурком? А що далі? Вона хоча б збиралася говорити йому про моє існування?

- Еее, бро ця краля зайнята,- та він взагалі безсмертний чи що? Бере і стає переді мною і намагається забрати Стефу до себе

- Краще відійди, це моя дівчина,- я ледь ледь стримуюсь, щоб не вдарити його

- А вона про це знає?,- ти диви який сміливий, ще й насміхається

- Уже шість років, - шах і мат, це безспірний аргумент

- Ти впевнений, а то вона виглядає так ніби готова віддатися першому зустрічному,- я не витримав і вдарив його кулаком в щелепу, він сам напросився. Я швидким кроком пішов в машину тримаючи за руку Стефані і ми поїхали

Ніхто не міг першим почати розмову. Я очікував почути “Ти все не так зрозумів” чи “Все не так, як здається”, але ні, нічого такого я не почув. А нарахунок зовнішнього вигляду, то моя дівчина завжди виглядала ефектно. Я просив її одягатися скромніше і більше прикривати своє тіло, але вона не слухала мене. Ми поїхали за місто до річки, де тільки ми і вона. Приїхавши я вийшов і дістав з карману сигарету, але Стефані не дозволила мене її закурити

- Не роби цього, ти ж знаєш, що мені не подобається коли ти палиш

- Вибач, що?,- моєму здивуванню не було меж, вона ще мені забороняє

- Ти почув, - вона розвернулася обличем до ріки і дивилась в даль, вона завжди так робить, коли винна. Ніколи не дивиться в очі, хоча вони темно темно карі, майже чорні

- Я не хочу сваритися, я запитаю тільки одне і ти відповіси чесно, добре?,- і я закурив сигарету все ж таки

- Давай,- вона стояла нерухомо і дивилась на своє відображення в річці

- Ти дійсно хотіла піти з ним?,- я не міг знайти адекватну відповідь на це запитання і воно крутилося в моїй голові всю дорогу

- Так,- цього я не очікував почути, вона розвернулася до мене і дивилася прямо в очі,- а ти, що хотів почути? Що я буду принижуватись і виправдовуватись?

- Чесно кажучи, так

- Вибач любий, але ні. Мені хотілося піти з ним і я не знаю, як це пояснити,- мені стало боляче в районі серця і я відчував жахливі почуття, які не хотів би відчувати

- Що тобі не вистачає? Що? Гроші? Увага?,- я вважав, що у нас все було ідеально

- Ти ж знаєш, що я через місяць йду до батька в компанію, тому гроші тут ні до чого. Я не знаю чого мені не вистачає. Уваги достатньо і з тобою приємно спілкуватися, але ми з тобою вже шість років і мені хочеться якогось різноманіття

- Тобто, я тобі надоїв?

- Так,- вона не стримувала сльози і вони текли течією, але говорила вона правду я бучу це по її обличчю і від цього стає болячіше в пару раз

- Тоді, нас немає змісту продовжувати стосунки

- На цьому кінець?,- на хвилину мені здалося, що вона навіть зраділа цій фразі

- Виходить, що так,- я докурив сигарету і вирішив відвезти її додому

По дорозі знову ніхто не міг почати розмову, сиділи двоє ніби вперше в житті бачимо один одного.

Вона залишила запах своїх парфумів в салоні машини, він був дуже насиченим і солодким.  Я написав Павлу, що їду до нього і мав плани напитися.

Шість років я прожив з людиною, яка в один момент взяла і викинула мене з свого життя. Я навіть обручку купив, хотів пропозицію зробити і створити сім'ю. Через пару років у нас появилися б діти і вони бігали по нашому будинку й били якійсь дорогоцінні вази. Я б працював у батька в компанії, на зарплату вчителя не прокормиш сім'ю, а Стефані взяла б управління компанію батька, він завжди про це мріяв. Була б у нас сім'я із бізнесмена і бізнесвумен. Мої плани були знищені, вони були розбиті навпіл.

Я під'їхав до Павла і зайшов до нього в квартиру, він чекав мене вже. Ми відкрили коньяк і почали заповнювати наповнювати стакан, а потім вже і дірку всередині.

- Може ти вже розкажеш, що сталося і чому ми зараз напиваємося?,- все ж таки час посвятити Павла в подробиці

- Ось ти ж лікар, так?

- Через рік буду, а що?

- Є ліки від почуттів? Вони роздирають мене з середини. Ми з Стефані розійшлися,- я зробив ковток гарячого напою і всередині стало тепліше

- Ще помиритись, скільки раз ви так сварилися?,- якій віт оптиміст

- Ні, цього разу остаточно, я їй набрид. Ти це розумієш? Я хотів їй пропозицію зробити, а вона кинула мене,- я вже не стримував себе і перейшов на крик

- Зачекай, давай розберемося, розпорядку розповідай що сталося

- Я приїхав раніше, щоб зробити сюрприз і побачив як біля неї ошивається якійсь придурок, вирішив підійти і перевірити чи все в порядку. А вона погодилася з ним погуляти, він почав мене бісити і я впізнав йому. Потім ми з нею поговорили і вирішили розійтися

- Так може вони дійсно хотіли погуляти і все, чому ти себе накручуєш?

- Ось скажи, коли ти останній раз просто гуляв з дівчиною?

- Добре, це була невдала ідея, тоді чому ми тут сидимо, поїхали веселитися. Мій друг тепер вільний, потрібно відриватися