Глава 26

Роберт
* * * * * * * * * *
Мені пощастило застати дівчат, вони якраз пропустили сьогоднішню пару і їм буде корисно послухати новий матеріал. Ну це вже друга причина, чому я настояв на їхній присутності. А перша це звісно Ліка.

Як тільки вона вийшла одразу звернула всю мою увагу на себе. Все ж таки, я ще раз переконуюсь, що без макіяжу їй набагато краще. Вона така домашня і ніжна, так і хочеться підійти обійняти і ніколи не відпускати. Але ж у нас так званий “договір” про робочі відносини. Треба лише місяць потерпіти і все, але він тільки почався, чому це так важко? Хоча в мене є ідея, якщо вона придумала ці умови, то перша їх порушить.

Коли всі сиділи за столом і писали умову задачі я мав можливість роздивитися кімнату Ліки. Вона була світлих відтінків та гарно оформлено. На стіні прямо перед мною були розвішані фотографії. Їх було багато і на кожній була Ліка з друзями чи батьками. Всі знімки висіли у хаотичному порядку, але загальна картина дивилась акуратно і атмосферненько.

Пройшла година і я як обіцяв відпустив Юлю із Женею

- Дівчата ви на сьогодні вільні, а ми з Лікою ще трішки посидимо,- дівчата зі швидкістю гепарда зібралися і пішли по справах, а ми з Лікою будемо продовжувати заняття, все ж таки вона багато пропустила

- Роберте Олексійовичу, давайте зробимо маленьку перерву, мій мозок зараз закипить від такої кількості інформації,- вона була одягнена у спортивні штани і топ, якій спадав на одне плече

- Добре, як ти себе почуваєш?,- на вигляд все було нормально

- Вже здорова, може ви хочете чаю?,- моя маленька хоче зробити мені чай, це так приємно коли хтось за тебе турбується. Хоча це дрібниця і зроблено тільки із вічливості та гарних манер, але серце відчує що це не одна причина

- Ні, дякую, а ти любиш чай?

- Я не дуже, рідко п'ю, але люблю. Це мама більше у нас по чаях, любить різні смаки і постійно у нас повна поличка з різними смаками,- вона  розповідає це з великою посмішкою на обличчі

- А що ти любиш?,- мені цікаво дізнатися чому моя маленька відає перевагу

- В мене немає улюбленої страви, я більше люблю готувати, а потім дивитися як близькі мені люди із захопленням їдять, те що я приготувала. Їхні задоволенні обличчя- найкраща нагорода,- я знав, що у такому віці можна так щиро розповідати про кулінарії

- Не думав, що ти готуєш,- чесно признався я

- А ти, кхкх ви любете?,- перший крок зроблений, вона вже розслабилась поряд зі мною

- Тільки не смійся, але я дуже люблю, ще з дитинства пироги, це єдина моя слабкість,- постійно мама готувала найсмачніші пироги на світі і вони стали яскравим спогадом з дитинства

- Таки єдина?,- це було питання про їжу ви ми вже на флірт перейшли?

- Не знаю, ти мені скажи,- сподіваюсь, що це був другий

- Скажу, але пізніше, а тепер давайте продовжимо Роберте Олексійовичу,- ну нічого, я вмію чекати

- Як скажите Анжеліко Олексіївна,- гра так гра, але про уроки не потрібно забувати

Потім ми займалися ще годинку і коли ми закінчили вона була дуже рада. Прямо ожила ще раз і мені хотілося завжди бачити її в такому стані. Волосся було зібране в неохайний пучок, без макіяжу, в спортивному і з великим вогником в очах. Але перед виходом я вирішив перевірити, чи вона вже знайшла мою записку для неї.

- Ти ще довго?

- Довго, що?,- значить ще не прочитала, ну нічого скоро це станеться

- Да так, нічого. Забудь,- вона дивилась на мене незрозуміло зацікавленим погляд і хотіла знайти відповідь у моїх очах. Ми простояли в коридорі пару хвилин дивлячись одне на одного і ніхто так і не зміг порушити цей таємний момент. Але як би мені не подобалося оточення Ліки, сьогодні я обіцяв провести вечір з Алісою, тому я дуже пошкудував, що так зробив,- все бувай, мені вже час

- Зачекайте, я вас проведу,- вона стала одягати курточку і шльопки, які надавали їй кумедного вигляду

Коли ми стояли біля машини, ніхто не посмів першим попрощатися, тому я підійшов до неї і просто поставив записку зі словами

- Прочитай, коли знайдеш першу, ти мене зрозуміла?,- вона мовчки розпливлася в посмішці

- Я подумаю,- вона обернулась і пішла в дім

- Ти диви, подумає вона, хіба їй хтось давав вибір,- вона вже не чула цих слів, тому я просто сів за кермо і поїхав за Алісою

Цікаво, як вона відреагує на мої записки, на мої слова та плани. Або вона буде стрибати від щастя, або накричить на мене. Іншого варіанту у мене не було. Ну що ж подивимось, що буде далі.

Сьогодні ми повечеряли в ресторані та погуляли з Шварцом, а потім вона залишилася в мене на ніч

Зранку годині о шостій мені зателефонувала мама

- Синку, давай вставай і приїжджай до нас першим поїздом або літаком,- мама була дуже схвильована, мені не подобався її стан

- Що таке, мамо? Щось з батьком?,- я з просоння нічого не розумію, дуже спати хочу і тут якійсь проблеми

- Ні, з батьком все добре з бізнесом проблеми і потрібна твоя допомога і одягни футболку,- ой, я і не помітив, що був без неї

- Добре напишу коли сяду, бувай,- мама просто так мене не тривожила б, тому потрібно їхати і вже

Я швидко зібрав в портфель документи і необхідні речі, знайшов білет на літак через дві години і почав будити Алісу.

- Вставай сонька, мені потрібно їхати в Київ, тому тобі пора йти

- Навіщо?,- вона потягнулася на ліжку і спробувала відкрити свої очі

- Мама скучила,- не хочу вдаватися в подробиці

- Ти завжди будеш бігати до мама, як тільки вона тебе пальчиком поманить?,- а це вже було не гарно по відношенню до мене, все ж таки я почав помічати в Алісі перші негативні якості

- Ти знаєш всього, тому не говори так,- я трохи напружився і став серйознішим

- Добре, добре, вже встаю

Я посадив Алісу на таксі, а сам поїхав в аеропорт. Шварца я залишив у Павла, вони одразу знайшли спільну мову, це не могло мене не тішити.

Коли вже сидів в літаку  написав мамі та почав прокручувати всі можливі варіанти розвитку подій. Що ж сталося з бізнесом, що аж моя допомога знадобилася. Але я зрозумів, що накручу себе ще більше, тому треба подумати про щось хороше.