Глава 23

Роберт
* * * * * * * * * *
Моє серце вистрибувало з грудей і мене охопив страх за Ліку. Женя нічого не змігши сказати просто вела мене за собою, ми вийшли на вулицю та нам на зустріч йде Юля тримаючи Ліку повністю на собі. Вона дуже бліда і виглядає не кращим чином.

Я підбігаю до дівчат і хочу взяти Ліку на руки, але вона зупиняє мене.

- Не треба, я сама взмозі йти,- вона ледь ледь говорить і таке відчуття, що зараз втратить свідомість

- Зараз не час показувати характер, просто дозволь допомогти тобі,- я старався говорити спокійно і не показувати свої не найкращі емоції

- Ні…,-ось, як я і казав вона втратила свідомість, але я її підхопив на руки, не давши їй змогу зустрітися з асфальтом

- Дівчата, йдіть за мною,- ми пішли до машини і я звісно, що повіз всіх у лікарню

По дорозі, всі мовчали, ніби води в рот набрали. Женя сиділа спереду, а Юля з Лікою на колінах ззаді.

Я їхав дуже швидко, забуваючи про всі дорожні знаки та правила, вони мене зараз турбують в останню чергу. Головне, вилікувати мою маленьку і дізнатися, що взагалі сталося.

Доїхали ми досить швидко та одразу пішли в приймальне відділення. Я ніс Ліку на руках, зараз вона таке ніжна, слабка і беззахисна.

- Потерпи маленька, все буде добре,- я пошепки сказав їй це і сподіваюся, що вона мене почула

Лікарі одразу взялися за свою справу, а дівчата розповіли, що сталося черговому лікарю. Але я не слухав їх, постійно був біля Ліки і спостерігав, що з нею роблять лікарі.

Почувши її фамілію, одразу повідомили її батьків і вони швидко прийшли в приймальне відділення.

Я сидів під кабінетом та очікував на вердикт лікарів, біля мене сиділи батьки Ліки і щось говорили медичними термінами

- Дякую вам, що не кинули Ліку та привезли її сюди,- мама Ліки торкнулася моїм рук і дивилась на мене своїми карими очима

- На моєму місці так зробив би кожен

- Нам повезло, що ви порядна людина і кинули нашу дівчинку, зараз різні люди бувають,- підключився батько і тепер я зрозумів чиї у Ліки очі

Я не встиг нічого сказати, як вийшов лікар і ми всі разом підхопилися та встали, підійшовши до нього

- Все добре, загрози для життя немає. Дівчина отруїлася не свіжою їжею, тому зараз у такому стані,- лікар сказав це і продовжив говорити з батьками Ліки.

Я попрощався з усіма та поїхав додому. Я турбувався про Ліку і наступні пару днів її не побачу в ліцеї, тому я вирішив, що заїду до неї завтра перед роботою, в мене якраз немає першої пари.

Зранку, я одразу поїхав до лікарні. По дорозі я купив квіти та деякі фрукти. Медсестра провела мене до палати, де лежала Ліка і вона ще спала.

Я дивився на неї, вона виглядаю такою безтурботною та маленькою дівчинкою. Зараз вона сама справжня без зачіски, без макіяжу, така яка всередині. Але їй напевно, наснився кошмар і вона почала переживати, тому я її розбудив.

- Ліко, проснись, це всього лише сон,- я тримав її за плечі і вона розплющила очі. Через вікно промінчик сонця падав прям їй на очі, від чого вони мали особливий насичений колір.

Я підійшов до вікна і прикрив трохи шторку

- Чому ви тут?,- вона підвелась і сіла на  ліжку

- Приїхав перевірити як ти себе почуваєш,- я сів на краєчку ліжка

- Це ви принесли?,- вона поглядом кинула на квіти

- Так, тобі подобаються?,- я усміхнувся з надією на подяку

- Мені приємно, але більше ніколи не даруйте мені квіти. Вони ж мертві, а навіщо дарувати людині мертву рослину?,- вона говорила спокійно та монотонно дивлячись мені в очі, а від моєї посмішки не залишилося й сліду

- Не знав, що у тебе так ставлення до квітів, добре завтра не принесу

- Тобто, завтра? Не потрібно до мене ходити, я жива і майже здорова, тому сама можу про себе потурбуватися

- Що з тобою сталося? Чому ти зараз говориш на ви? Чому в твоїх очах погас вогник? Де та Ліка, яка буде мені дорікати і перекривлювати мої слова?

- Я така, як і була, просто поміняла свої бачення на рахунок деяких речей,- вона не дивилася мені в очі, а кудись в сторону

- Тобто, на рахунок мене?,- я підсів ближче і взяв її за підборіддя та розвернув до себе,- коли ми говоримо, будь ласка дивись на мене

- Ви ж розумієте, що між нами не має бути того, що відбувається? Мають бути відносини вчителя та учениці, не більше

- Чому ти не розумієш, що між нами ніколи не може бути таких відносин? Є щось більше, навіть не пробуй спорити, я ж знаю що ти відчуваєш, те саме, що і я, коли ти поруч

- Звідки ви це знаєте? Можливо я нічого до вас не відчуваю

- Брехати ти так і не навчилася

- Давайте не будемо ускладнювати ситуацію

- Я пропоную компроміс ми поводимось, як вчитель і учениця, хоча це буде досить складно, але будемо переписуватись і деколи гуляти, згідна?,- як на мене це вигідні умови для обох сторін

- Ні, відносити тільки вчитель та учениця, ніяких переписок і прогулянок,- вона хвилювалася і кожне слово давалося їй дуже важко

- Чому ти змушуєш себе і мене страждати? Ти ж прекрасно розумієш, що між нами є щось більше і ми не зможемо контролювати

- Якщо ви не розумієте мене Роберте Олексійовичу, то будь ласка,- вона показала рукою на двері,- на вихід, вас тут нічого не тримає

- Тримає одна дівчина, яка заплуталася в своїх почуттях. Добре, я згідний на такі стосунки, але тільки на місяць, потім ми передивимось умови нашого договору, бувай,- я підійшов та поцілував її у щоку на останок, все ж таки треба ще місяць терпіти

Їхавши на роботу я не розумів, чому вона така вперта? Чому не погодиться зі мною? Але може через це вона мені так і подобається? Скільки питань на які немає відповіді, але з часом я знайду їх.

Робочий день пройшов як завжди і не було нічого цікавого, крім того, що восьмикласники побилися через дівчину.

Директор перевірила успіхи десятого класу і була задоволена результатом, до мене вже не було ніяких претензій.

Якщо між нами мають бути відносини вчителя та учениця, добре, тоді завтра я прийду до неї не сам, а з її однокласниками. Треба поговорити з Світланою Дмитрівною, зараз їй зателефоную.