Глава 21

Ліка
* * * * * * * * * *
Я вийшла з його авто та пішла спати, хоча після нашої розмови не могла довго заснути. Чого він домагався? Чому я маю звітуватися перед ним? Хто він для мене, щоб приїжджати до мене вночі? А якби батьки були вдома, що ж вони подумали?  Треба знайти собі хлопця мого віку. Той самий Петя, чим не гарна кандидатура? Вродливий, гарний хлопець, який закоханий у мене, але я не хочу грати з його почуттями, тому це погана ідея. Яка б я не була зла на Роберта, але у нашому конфлікті немає ніхто бути задіяним.

Для себе я чітко вирішила, що від сьогоднішнього дня і до кінця одинадцятого класу я буду відноситися до Роберта, як до вчителя, не більше. Навіть, якщо в мене будуть почуття, їх я буду тримати глибоко в серці щоб ніхто не запідозрив про їхнє існування.

На вихідних нічого цікавого не було. Я сиділа вдома, робила уроки, читала книги і сходила на тренування. Все повернулося назад до мого звичайного способу існування, але всі думки були про одного дуже красивого чоловіка, який своїми очима захопив моє серце. Згадаючи про нього перше, що я відчуваю це потрібність побачити його тут і зараз, але потім приходить образа та здоровий глузд.

Він хоче знати чому я образилась на нього? Але я не робила цього. Я ображаюся на себе, що вела себе так і, можливо, деколи давала йому якихось надій. Я завжди собі повторюю “Сиди вдома і нікуди не йди лишній раз” Ви запитаєте чому? Бо як тільки я виходжу за поріг свого дому зі мною обов'язково має щось статися чи я щось побачу чи ще щось. Краще просто сидіти на місці і нічого не робити, тоді всі будуть живі і здорові.

Понеділок, самий жахливий день. Потрібно вставати і збиратися в ліцей. Чому він так рано? Аж на восьму годину, мені ще повезло, що я близько живу і можу вставати за годину, а не як мої деякі однокласники за дві, щоб  встигнути доїхати. Батьки та брат ще сплять, а я чаклую на кухні. Я зробила налисники, налила на них мед, а закрутила з творогом та різними фруктами, вийшло дуже смачно. Я залишила на столі свої шедеври для батьків та пішла в ліцей.

Я обожнюю готувати, змалку мама вчила мене цій справі. Далеко далеко в моєму дитинстві, коли у мене ще не було телефону й інтернету мама вчила мене готувати. Не всі мої однолітки можуть самостійно про себе подбати вони звикли що батьки все на блюдечку принесуть. Я вдячна мамі за навчання, тоді у мене навіть питання не було, типу, чому я маю готувати? Для мене це як звичка, це тепер коли у мене не завжди є час, то готує хтось з батьків. Тато мій, також, дуже смачно готує і брат, батьки прив'язали нам любов до кулінарії за ми їм вдячні з братом Зараз я можу зробити все, від м'яса по-французьки до будь-якого смачного десерту. Спочатку важко себе заставити, щось приготувати, але коли починаєш не можеш зупинитися.

Сьогодні математика друга пара і буде контрольна робота з геометрії. Хоча я не люблю їх, але хоча б моя увага буде зосереджена на завданнях, а не на вчителі. Це напевно, перший випадок у моєму житті коли я хочу писати контрольну.

Контрольні роботи з Юлею у нас ідентичні, тільки різні цифри, а пояснення - слово в слово. Я знаю одні речі, вона - інші, так і виживаємо. Цього разу для мене контрольна була досить легкою, може додаткові заняття так допомогли чи просто легкі завдання, не знаю, але я задоволена, що все написала. Коли я писала, час від часу поглядала на Роберта. Він перевіряв чиїсь роботи і був дуже зосереджений на них, але все ж таки перевіряв чи ніхто не списує, а тому зібрав всі мобільні та розумні годинники. Зошити ми здали йому на перевірку, а книжки досить громіздкі і з них важко списувати, тому це перша контрольна робота, яку ніхто не списував і всі чесно писали все, що знають.

Після пари я підійшла, щоб сказати йому про відсутніх та підписати рапортичку. Поки я говорила, хто де і що з ним, всі з класу вийшли

- Вибач мене,- він сказав мені вибач? Мені не почулося?

- За що?,- здивовано перепитала я

- Вчора я перегнув палку і зараз прошу вибачення, ти ж на мене не обраєшся?,- він підійшов до мене ближче, але я відійшла до своєї парти

- Я не тримаю на вас зла,- як ж важко говорити з ним, коли хочеться мовчати у його обіймах

- Що з тобою? Ти не захворіла?,- він підійшов до мене і поклав руку на голову, перевіряючи чи немає в мене температури,- навіть, жодного разу не огризнешся і не будеш перечити мені?,- ця посмішка, вона божественна, але я не маю йти у своїх почуттів на поводу

- Не буду,- я швидко зібрала свої речі і вийшла з класу, він стояв на місці і не міг зрозуміти, що зі мною відбувається.

Ліка молодець, але це була проста розмова, а мені вона так важко далася. Що ж буде далі? Все ж таки я люблю ускладнювати собі життя, він був правий. Треба вести себе як завжди, щоб ніхто не помітив що я змінилася. Нехай думають, що це все підлітковий вік, як ж зручно все спихнути на цей термін, від тепер я буду хорошою дівчинкою, яка завжди у гарному настрої. Але я не знаю,як на довго мене вистачить і чи вистачить взагалі.

Я знайшла дівчат і слухала ми почали розмову

- Що там у тебе з Юрою, а партизанка?,- Женька весело запитала у Юлі

- Дівчата, ми ж тоді танцювали всв повільні танці, а зараз не прибийте мене будь ласка, але ми вчора гуляли,- розповідаючи про це Юля посміхалася так, ніби закохалася

- Нічого страшного, якщо тобі з ним добре, то не маю проти нього нічого проти, він вже давно до тебе шукав вірний ключик та знайшов врешті решт,- я висловила свою думку нарахунок цієї ситуації

- А я хочу подробиці, що ви робили і до чого дійшли?,- тисячу запитань крутяться у голові Жені, але вона почерзі на кожне знайде відповідь

- Ми гуляли, веселилися, багато говорили і проводили час як давні друзі, але я пару разів зловила його погляд на мені, який говорив, що він хоче більшого,- Юлька засоромилась, я ж говорила, що вона скромна хороша дівчинка, а всі її вибрики це захисна реакція на негативне суспільство

- Я рада за тебе, можливо у нас буде ще одна закохана парочка,- я взяла руки подруги в свої і сказала їй ці слова в очі