Глава 15

Ліка
* * * * * * * * * *
Як тільки ми залишилися одні, він закрив двері ключем та підійшов до мене

- Що ти робиш?,- навіщо він це зробив? Мені це взагалі не до вподоби

- Двері закриваю, не сердись ти так, нам вже давно потрібно поговорити,- він так спокійно це сказав, що я аж повірила

- Мені здавалося, що ти не хочеш зі мною спілкуватися, - я схрестила руки на грудях і невдоволено на нього дивилась

- Тобі здалося,- ця фальшива посмішка дуже нагадує мені мою

-  Що змусило тебе змінитися місяць тому?,- перша почала нашу “милу” бесіду

- Питання зараз ставлю я, а потім вже ти,- він став наді мною, як гора і мав перевагу, як мінімум в рості, мені це не сподобалося і я вийшла із-за парти та стала поряд біля нього,- навіть не думай, щось заперечувати, сьогодні ти вже раз мене послухала, тому будь слухняною дівчинкою і чесно відповідай на мої питання, домовилися?, - він сперся на парту і таким чином ми дивилися на дошку, стоячи один біля одного

- Але потім я буду тебе питатися, добре?,- вже спокійно сказала я

- Все що захочеш маленька,- він взяв мене за руки і поставив перед собою притримуюсь об мої стегна, я вдарила його по руках і просто стала рівно перед ним

- Хто той хлопець?,- все почалось, він про Вовчика напевно, але я так просто не здамся, ну що ж наша гра починається

- Який саме?,- я почала посміхатися, провокую його трішки

- Той, що підвозив тебе на машині в ліцей,- ми стали серйозними, невже не подобається?

- Ааа, ти ще про того,- він не витримав і притягнув мене до себе, але він сидів на парті і тому я була вища за нього, поставила свої руки йому на плечі, а його спочивали на моїй талії,- це мій старший брат, він приїхав на канікули,- він розслабився і заспокоївся

- Це тішить, а чому я не знаю нічого про інших?,- бо їх немає, але ти маєш по-іншому думати

- А ось, це вже не ваше діло Козел Батькович, - я своїм пальчиком пройшлась по його обличчі і зупинившись на губах відійшла на один крок, вирвавшись з його обіймів, але так не хотілося цього робити. Хочеться залишитися там назавжди

- Маленька спокусниця, де ти цьому навчилася?,- чесно, сама не знаю, можливо у фільми якомусь побачила

- Да так, це з усіма працює,- я почала щиро сміятися, він що дійсно ревнує мене до інших чи що? Чому така реакція? Я відходила назад, але він встав і наближався до мене, тому я побігла в кінець класу, але він впіймав мене і посадив на парту. Сам він став у мене між ногами та тримав моє лице у своїх руках,- та розслабся ти, не ревнуй

- Я не ревную, просто не люблю коли моє трогають,- він говорив це застережливо і грубо

-Це хіба не ревність називається?,- я зімкнула свої руки ззаді його спини і цим самим обійняла його, але голову не опустила і все ж дивилась йому у вічі
- Я не хочу бачити тебе поряд з іншими, ти мене зрозуміла? І чого ти сьогодні така хуліганка?,- тепер він почав загравати, ось такий він мені більше подобається

- Тобі, що не подобаються погані дівчатка?,- я прикусила нижню губу зубами, від чого його тіло аж мурашками вкрилося і він став ще ближче до мене. Знову цей божественний аромат, я вдихнула його на повні груди, поки є така можливість

- Для всіх ти маєш бути хорошою, тільки біля мене поганою дівчинкою,- він провів своїм великим пальцем по моїй губі і не міг відірвати погляд від них,- більше не сідай з хлопцями, тільки з подругами, зрозуміла?

- А якщо буду то що?,- я забрала руки і поставила їх заді себе, спершись на парту

- Тоді і побачиш,- він загадково посміхнувся і наблизився до мого вушка і сказав,- але краще так не роби,- він хотів назад випрямитись, але я не дала йому такої можливості, охопила його плечі своїми руками і притягнула його до себе ще ближче, він аж поставив руки на парту заду мене

- Я постараюсь,- я швидко встала, хтовхнувши його і пішла збирати свої речі, а він стояв в маленькому ступорі і дивився на мене та посміхався на всі тридцять два

- Ти сьогодні якась не така, балакаєш всю мою пару, сваришся з однокласниками і спокушаєш мене,- він зробив те ж саме, що і я, тільки збирав він свої речі

- Сама не знаю, що на мене найшло, доречі тепер моя черга ставити питання, як там твоя дівчина?,- я хотіла почути що у нього немає її і він чекає мого повноліття, але він дорослий чоловік і не зможе так довго терпіти, я це розумію, хоча я ще маленька, але вже багато знаю про чоловіків

- Та, немає у мене дівчини, Аліса для мене нічого не значить, вона просто для мене тимчасова жінка, поки ти не виростеш,- він вже зібрався та пішов відчиняти двері

- А ти не думав, що вона може завагітніти від тебе за такий довгий час?,- не те щоб мене це дуже хвилювало, але дійсно цікава його думка

- Не турбуйся, це вже мої проблеми,- він відчинив для мене двері

- Доречі, Роберте Олексійовичу, ви замітили, що це перша наша розмова, яка закінчилась спокійно і без ніяких фізичних побоїв,- йдучи коридором, я помітила цю дуже дивну річ

- Так, Ліко, аж дивно, мені сподобалося наша розмова, особливо коли ми говорили про твою поведінку,- він подивився на мене і я засоромилась та опустила голову вниз,-  що я тобі казав про очі?

- Ніколи їх не ховати, я пам'ятаю,- ми вже мали розходитись але він встиг сказати мені останню фразу

- Тоді, виконуй це завдання і не ігноруй мої слова,- він повернув та пішов в іншу сторону від мене

Не знаю, що сталося зі мною та з ним, але ми поводилися так, ніби вже знайомі багато років, а не півтора місяця і не ховаємо свої почуття один від одного. Не знаю, як довго це продовжиться, але я хочу, щоб так було завжди.

Закінчились чотири пари і зараз у нас учнівський парламент, людей сьогодні мало тільки я з Женькою, президент та ще пару хлопців з одинадцятого класу. Дивно, що молодші класи не прийшли.

- Ну, що через тиждень день святого Валентина, тому нам треба придумати щось цікавеньке, адміністрація влаштовує для нас дискотеку в нічому клубі, з нас розважальна програма,- чітко сказав все як є наш пан президент