Глава 11

Ліка
* * * * * * * * * *
Після нашої розмови я дійсно не знала чи піду до нього чи ні. Дуже великий ризик, але хороша можливість вивчити предмет. У мене не виходило вчити геометрію самостійно, а він зможе мені все пояснити. Тим більше, мені ще екзамени здавати. Чорт, все говорить про те, що потрібно йти. Все вирішила, я піду але потім я приб'ю і Женю, і Юлю, що ж це таке? Не ходять на пари коли мені потрібно, одна хвора інша в селі.

Протягом наступних двох пар я думала як поводитись рядом з ним. Мій вчорашній план не підходить, треба вести себе стриманіше і так вже поцапалися з ним ранком.

Я заходжу в кабінет, головне дотримуватися плану і все. Більше нічого не потрібно робити.

- Хто у нас тут кричав, я не буду з тобою один на один, не прийду,- він почав сміятися

- Закрили тему, розповідай свою геометрію і розійдемося,- я тільки вирішила поводитися нормально, а він знову мене чіпає, я сіла за першу парту і почала виймати речі з портфеля.

- Хто тебе фотографує?, - я зупинилася і подивилася на нього, до чого б це зараз?

-Що? Тебе це хвилює?

- Так, такі фото у тебе в профілі, я теж такі хочу,- де де мої фото? На моїй сторінці? Звідки?

- Стоп, ти сидиш на моєму профілі?,- моєму здивуванню не було меж

- Так, ти ж на моєму теж,- він знає? Звідки?

- У тебе закритий профіль, я ні одної фотки не бачила, а ти мої роздивляєшся,- це несправедливо і я надула губи, він підійшов і сів поруч

- То ти шукала мене, значить,- чому ця дурнувата посмішка не сходить з його обличчя?

- Так, ти ж мене також,- дивилася йому прямо в очі

- Ну все, не дуйся давай краще займатися будемо,- дуже слушне зауваження

- Чим?,- і про що я думала, коли сказала це?

- Геометрією, а ти про що подумала, маленька збоченко?,- ось же я дура, навіщо, навіщо, навіщо?

- Ей, не називай мене так, - я вдарила своїм кулаком по його плечу, щоб хоч якось розрядити атмосферу

- А ти не бийся, а то ще всі кістки мені зламаєш, шо ж я потом робити буду?

- Дома лежати в ліжечку з своєю дівчиною,- у нього ж дівчина є, чого до мене пристає

- Ми не живемо разом, не бійся для тебе є місце,- а ось це мені сподобалося, у них не все серйозно, але до нього у ліжко я не хочу, поки

- Ну і хто із нас збоченець? Я тобі нагадаю, що я неповнолітня,- це мій головний козир, якій немає чим крити

- Я це добре пам'ятаю, тобі залишилось три роки,- в якому сенсі, я не зрозуміла

- Три роки до чого?

- До нашого весілля, до чого ж ще?,- ахаха, піду я за нього заміж, звісно, зараз ні за що, а через три роки побачимо

- Яке весілля? І взагалі ти не в моєму смаку,- нехай трохи побіситься

- Ти не вмієш брехати, - він глянув мені в очі, а таке відчуття, що в душу

- З чого ти взяв, що я брешу?,- далі граю з себе недотрогу

- Ну давай перевіримо, - він наблизився максимально близько до мене, руки поставив з двох боків моїх ніг, але не доторкнувся до жодної. Моє обличчя було напроти його та відстань між нами була в пару сантиметрів, я  почала швидше дихати, таке відчуття ніби кожен вдих повітря останній. Від такої близькості я заплющила очі, а він підібрався до мого вуха і сказав:

- Не вмієш,- він так ніжно це сказав, так і хочеться його обійняти і не відпускати від себе

- Записуй сьогоднішню тему,- він вміло перевір тему і ми реально почали займатися геометрією.

Наступну годину ми говорили тільки про математику і більше ніяких підколів чи дурнуватих фразочок не було. Він розповідав матеріал і перевіряв що я знаю, ви представте моє здивування, коли він мене щось питає, а я знаю бо вчила це тоді сама, гордість взяла верх і на душі стало приємно. Але це було недовго, він захотів перевірити як я засвоїла сьогоднішню тему, а я ж її не слухала, ціла пару на нього тоді дивилася. Ось зараз ти спалишся Ліка, все молодець.

- Розповідай, що ми сьогодні вчили,- його голос ставав строгим, коли він пояснював матеріал, від цього ще більш соромно стає

- Я не слухала, - сказавши це я опустила голову і видихнула

- Що я тобі говорив? Не смій ховати від мене свої очі,- він взяв мене за підборіддя і сказав це прямо в очі, він починає злитися

- Що я тобі говорила? Не наказуй мені, я не твоя іграшка,- не знаю звідки у мене взялась хоробрість, але чому він може мене сварити, а я ні

- Ти не моя іграшка …. поки,- він все ще тримав у руці моє підборіддя і це мене роздратувало, як він може мені наказувати, торкатися і я неможу нічого з цим зробити

- Ні зараз, ні потім цього не буде,- сказала я це і взяла його руку та забрала від себе, але її не відпустила, а тільки сильніше зжала і тут я зрозуміла, що ми дивимося один одному у вічі, я тримаю його за руку і в наших очах блискавки літають, ніби змагаються хто сильніший

- Не зарікайся, крихітко,- він кинув останню блискавку і глянув на наші руки, я одразу відпустила його, встала та пішла

- Бувай солоденька, до завтра, постарайся послухати завтра, а не дивитися не мене всю пару- він насмішливо сказав це мені у спину, я тільки розвернулась та перекривила його

- До завтра, Козел Батькович,- і цього разу я феєрично вийшла.

Я пішла додому і одразу сіла робити домашку, завтра в мене немає першої пари, УРА, можна поспати. Треба до Женьки подзвонити, спитати як вона.

Я починаю шукати свій телефон і не можу найти. Я що його забула в ліцеї? Вот блін, ну нічо хтось на вахту його відніс і я завтра заберу. Весь вечір я була відірвана від соціальних мереж і від спілкування з моїми любими однокласниками. Ми не дуже спілкуємось, всі ходять компаніями і це всіх влаштовує. Я вирішила почитати книгу, я так довго цього не робила.

Читала, я читала і не замітила як уже десята година настала. Зі мною завжди так, я коли читаю, не помічаю як швидко проходить час. До мене зайшов тато в кімнату, дивно зазвичай він не заходить взагалі

- Ліко, чому ти не береш трубку?,- у мого тата дуже суворий голос, але зі мною він дуже ніжний