Роберт
* * * * * * * * * *
В понеділок поки я сидів в учительській до мене підійшла директор і почала розмову:
- Роберте, в мене до вас є питання
- Яке ж?
- Чому у десятих класів такі низькі оцінки з вашого предмету?
- Мені здається що відповідь дуже проста- вони нічого не знають
- Неможливо, у нашому навчальному закладі недопустимі такі оцінки, не знаю що ви маєте зробити, але через місяць у нас перевірка і робіть, що хочете, але мінімальна оцінка має бути 8, ви мене зрозуміли?,- а вона розійшлася не на жарт
- Я вас почув,- мило посміхнувся та вийшов з учительської
Директриса не з приємних людей, дуже жорстока і я не розумію, як вона взагалі отримала цю посаду. Але вона сказала слушну річ, я зроблю додаткові заняття після пар і всі будуть в плюсі. І це ще одна причина зустрічі з Лікою, треба сказати їхньому класному керівнику, щоб на групи розділилися по троє, двоє і будуть ходити займатися разом. Ліка звісно буде з Юлею та Женею так що буде цікава її поведінка перед подругами зі мною.
Після того як я побачив її радісне обличчя і її на тому хлопцеві, у мене в душі все перевернулося. Злість накрила мене з головою і я розумів, що ревную її. Але я не можу це робити, вона ще маленька, моя маленька Лі.
Я заїхав додому взяв спортивний одяг і поїхав до Павла, ми з ним якось в спортзал записалися, саме час сходити.
Павло був зайнятий на роботі, тому я поїхав один, зайшовши в зал я почав займатися. Разом із музикою я провів у залі три години і коли зрозумів, що заспокоївся пішов у душ.
В залі було багато молодих дівчат, які хотіли провести свій час зі мною, але я відмовляв, мені нахер треба ті силіконові барбі без розуму, знають тільки як жити за чийсь рахунок.
Коли я повністю взяв себе в руки почав логічно мислити. Вона учениця, гарна учениця, дуже гарна учениця, чорт, не туди. Вона молода красива дівчина і це нормально, що у неї є хлопець, але чому ж мене це так зачепило? Хоча його руки не торкалися її сідниць, все було пристойно але вона не може так просто брати і стрибати на нього, коли я поряд, та навіть коли мене немає, також не може. Мені лякає моя поведінка, навіть коли у мене були відносини, то я не так ревнував як зараз.
Тиждень замінив шість років життя, що ж це таке, можливо кохання з першого погляду? Та ну, я ще не такий чокнутий, щоб вірити у таке. Я не знаю, як пояснити мої почуття до неї, але вони є і досить сильні. "Вона твоя учениця" ці слова я повторюю постійно, коли мої думки доходять до піку. Мені терміново потрібні до Аліси, навіть від думки про маленьку я збуджуюся не на жарт, а мені вона ще три роки не світить. Але я її дочекаюсь,а ось чи вона дочекається мене це вже інше питання.
- Ти де?
- На роботі
- Скоро буду
- Чекаю, котику
Не люблю це “котику” з її вуст це звучить фальшиво та награно. Вона працює адміністратором ресторану тому я швидко знайшов адресу. На перший погляд, цей ресторан не кожен українець може собі дозволити, але виглядає дійсно вражаючи. Все так пахне розкішшю, що аж перебір. Ось і Аліса
- Привіт,- я обійняв її ззаду і поцілував у маківку
- Не тут, я ж на роботі,- вона розвернулася до мене і серйозно сказала
- Мені дуже треба, давай,- я погладив її п'яту точку і вона миттю ростанула в моїх руках
- Ходімо,- вона взяла мене за руку і кудись повела
- Куди ти мене ведеш пустунка?
- Не називай мене так, хтось може почути
- І що? Що такого?
- Я маю підтримувати репутацію строгої начальниці, а в твоїх руках я стаю маленькою дівчинкою,- ми зайшли до неї в кабінет і вона закрила його з середини
- Це хіба почано?,- я почав торкатися її тіла
- Тепер ні, вона одразу почала знімати з мене рубашку і своїми кігтями подряпала мої груди, мені це не дуже сподобалося, тому я просто розірвав її блузку. Вона цього явно не очікувала, тому відійшла назад і впала на диван.
Цей диван надовго запам'ятає цю сцену. Втамувавши своє бажання я почав одягатися. Добре, що Аліса мала запасну блузку
- Купи собі нову запасну блузку, ще знадобиться
- Добре, котику
- Не називай мене так
- Тобі не подобається?
- Ні
- Вибач, але як мені тебе ласкаво
звати?
- Роберт, просто Роберт або Роб
- Як скажеш, бувай просто Роб
- Давай, ще зустрінемось,- я поцілував її в щоку і поїхав додому
На вулиці вже темно, мені потрібно до Шварца. Під час нашої з ним вечірньої прогули я говорив по телефону з Світланою Дмитрівною:
- Добрий вечір, не заважаю? Це Роберт Олексійович
-Добрий вечір, ні ви що
- Я сьогодні розмовляв з директором, можливо ви чули нашу розмову
- Особисто ні, але мені вже розповіли
- Чудово
- Роберте, я можу до тебе так звертатися?
- Так звісно
- Скажи чесно, невже все так погано?
- Нажаль так, звісно є відмінники і у них все добре, найбільше мене турбує тільки шестеро учнів: Женя, Юля, Ліка та пару хлопців
- І що ви пропонуєте робити?
- Я можу з ними додатково займатися
- Це було б чудово
- Скільки у них завтра пар?
- Три
- У мене теж, тоді скажіть дівчатам, що завтра ми зустрінемось після всіх їхніх уроків
- Обов'язково, дякую вам велике, допобаченя
- Допобачення
Я скинув дзвінок і продовжив йти вперед, але Шварц зупинив мене.
- Що таке? Ти хочеш зі мною поговорити? Ну добре, ходімо присядемо і я тобі все розповім.
Ми присіли на ближню лавку, мій товариш стояв перед мною і чесно чекав поки я почну свою розповідь
- Ну, що друже ти готовий?,- він лаяв у відповідь, за що я погладив його за вушком,- Мені подобається одна дівчина, навіть більше ніж подобається, але я не хочу собі в цьому зізнатися. Вона занадто юна для мене і має хлопця. Хоча, знаєш, я не впевнений, що то її хлопець. Він мені здався знайомий, ніби десь я його бачив, але не суть. Вона дуже гарна, як цвіт яблуні восени і тендітна, як гілочка цього дерева. У неї навіть тату є на ключиці з цим деревом, уявляєш? Так ось, вона особлива та сама яка взяла моє серце у полон сама того не розуміючи. Коли я думаю про неї кров починає швидше текти, а серце битися. Мені страшно уявити, що їй може бути боляче, я не хочу щоб вона страждала. Їй так підходить посмішка, коли вона посміхається весь світ стає світліший. Хоча знаю я її тільки тиждень, а ти бачиш, що вона зі мною робить? Ти мене запитаєш, що з Алісою? Нічого, до неї я відчуваю тільки потребу в якості жінки і все. Мені маленьку ще три роки чекати, а я ж не можу в ченці піти, я молодий, здоровий чоловік і маю потреби. Ось така в мене історія, друже мій,- Шварц слухав мене протягом всієї розповіді дуже уважно, я не буду переставати дивуватись, якій він розумний собака,- і що мені тепер робити? Я стараюсь триматися подалі від неї, але мене магнітом тягне до маленької і все. Нічого не можу з цим робити
#3767 в Любовні романи
#1776 в Сучасний любовний роман
#1013 в Жіночий роман
Відредаговано: 06.04.2020