Глава 10

Роберт
* * * * * * * * * *
В понеділок поки я сидів в учительській до мене підійшла директор і почала розмову:

- Роберте, в мене до вас є питання

- Яке ж?

- Чому у десятих класів такі низькі оцінки з вашого предмету?

- Мені здається що відповідь дуже проста- вони нічого не знають

- Неможливо, у нашому навчальному закладі недопустимі такі оцінки, не знаю що ви маєте зробити, але через місяць у нас перевірка і робіть, що хочете, але мінімальна оцінка має бути 8, ви мене зрозуміли?,- а вона розійшлася не на жарт

- Я вас почув,- мило посміхнувся та вийшов з учительської

Директриса не з приємних людей, дуже жорстока і я не розумію, як вона взагалі отримала цю посаду. Але вона сказала слушну річ, я зроблю додаткові заняття після пар і всі будуть в плюсі. І це ще одна причина зустрічі з Лікою, треба сказати їхньому класному керівнику, щоб на групи розділилися по троє, двоє і будуть ходити займатися разом. Ліка звісно буде з Юлею та Женею так що буде цікава її поведінка перед подругами зі мною.

Після того як я побачив її радісне обличчя і її на тому хлопцеві, у мене в душі все перевернулося. Злість накрила мене з головою і я розумів, що ревную її. Але я не можу це робити, вона ще маленька, моя маленька Лі.

Я заїхав додому взяв спортивний одяг і поїхав до Павла, ми з ним якось в спортзал записалися, саме час сходити.

Павло був зайнятий на роботі, тому я поїхав один, зайшовши в зал я почав займатися. Разом із музикою я провів у залі три години і коли зрозумів, що заспокоївся пішов у душ.

В залі було багато молодих дівчат, які хотіли провести свій час зі мною, але я відмовляв, мені нахер треба ті силіконові барбі без розуму, знають тільки як жити за чийсь рахунок.

Коли я повністю взяв себе в руки почав логічно мислити. Вона учениця, гарна учениця, дуже гарна учениця, чорт, не туди. Вона молода красива дівчина і це нормально, що у неї є хлопець, але чому ж мене це так зачепило? Хоча його руки не торкалися її сідниць, все було пристойно але вона не може так просто брати і стрибати на нього, коли я поряд, та навіть коли мене немає, також не може. Мені лякає моя поведінка, навіть коли у мене були відносини, то я не так ревнував як зараз.

Тиждень замінив шість років життя, що ж це таке, можливо кохання з першого погляду? Та ну, я ще не такий чокнутий, щоб вірити у таке. Я не знаю, як пояснити мої почуття до неї, але вони є і досить сильні. "Вона твоя учениця" ці слова я повторюю постійно, коли мої думки доходять до піку. Мені терміново потрібні до Аліси, навіть від думки про маленьку я збуджуюся не на жарт, а мені вона ще три роки не світить. Але я її дочекаюсь,а ось чи вона дочекається мене це вже інше питання.

- Ти де?

- На роботі

- Скоро буду

- Чекаю, котику

Не люблю це “котику” з її вуст це звучить фальшиво та награно. Вона працює адміністратором ресторану тому я швидко знайшов адресу. На перший погляд, цей ресторан не кожен українець може собі дозволити, але виглядає дійсно вражаючи. Все так пахне розкішшю, що аж перебір. Ось і Аліса

- Привіт,- я обійняв її ззаду і поцілував у маківку

- Не тут, я ж на роботі,- вона розвернулася до мене і серйозно сказала

- Мені дуже треба, давай,- я погладив її п'яту точку і вона миттю ростанула в моїх руках

- Ходімо,- вона взяла мене за руку і кудись повела

- Куди ти мене ведеш пустунка?

- Не називай мене так, хтось може почути

- І що? Що такого?

- Я маю підтримувати репутацію строгої начальниці, а в твоїх руках я стаю маленькою дівчинкою,- ми зайшли до неї в кабінет і вона закрила його з середини

- Це хіба почано?,- я почав торкатися її тіла

- Тепер ні, вона одразу почала знімати з мене рубашку і своїми кігтями подряпала мої груди, мені це не дуже сподобалося, тому я просто розірвав її блузку. Вона цього явно не очікувала, тому відійшла назад і впала на диван.

Цей диван надовго запам'ятає цю сцену. Втамувавши своє бажання я почав одягатися. Добре, що Аліса мала запасну блузку

- Купи собі нову запасну блузку, ще знадобиться

- Добре, котику

- Не називай мене так

- Тобі не подобається?

- Ні

- Вибач, але як мені тебе ласкаво
звати?

- Роберт, просто Роберт або Роб

- Як скажеш, бувай просто Роб

- Давай, ще зустрінемось,-  я поцілував її в щоку і поїхав додому

На вулиці вже темно, мені потрібно до Шварца. Під час нашої з ним вечірньої прогули я говорив по телефону з Світланою Дмитрівною:

- Добрий вечір, не заважаю? Це Роберт Олексійович

-Добрий вечір, ні ви що

- Я сьогодні розмовляв з директором, можливо ви чули нашу розмову

- Особисто ні, але мені вже розповіли

- Чудово

- Роберте, я можу до тебе так звертатися?

- Так звісно

- Скажи чесно, невже все так погано?

- Нажаль так, звісно є відмінники і у них все добре, найбільше мене турбує тільки шестеро учнів:  Женя, Юля, Ліка та пару хлопців

- І що ви пропонуєте робити?

- Я можу з ними додатково займатися

- Це було б чудово

- Скільки у них завтра пар?

- Три

- У мене теж, тоді скажіть дівчатам, що завтра ми зустрінемось після всіх їхніх уроків

- Обов'язково, дякую вам велике, допобаченя

- Допобачення

Я скинув дзвінок і продовжив йти вперед, але Шварц зупинив мене.

- Що таке? Ти хочеш зі мною поговорити? Ну добре, ходімо присядемо і я тобі все розповім.
Ми присіли на ближню лавку, мій товариш стояв перед мною і чесно чекав поки я почну свою розповідь

- Ну, що друже ти готовий?,- він лаяв у відповідь, за що я погладив його за вушком,- Мені подобається одна дівчина, навіть більше ніж подобається, але я не хочу собі в цьому зізнатися. Вона занадто юна для мене і має хлопця. Хоча, знаєш, я не впевнений, що то її хлопець. Він мені здався знайомий, ніби десь я його бачив, але не суть. Вона дуже гарна, як цвіт яблуні восени і тендітна, як гілочка цього дерева. У неї навіть тату є на ключиці з цим деревом, уявляєш? Так ось, вона особлива та сама яка взяла моє серце у полон сама того не розуміючи. Коли я думаю про неї кров починає швидше текти, а серце битися. Мені страшно уявити, що їй може бути боляче, я не хочу щоб вона страждала. Їй так підходить посмішка, коли вона посміхається весь світ стає світліший. Хоча знаю я її тільки тиждень, а ти бачиш, що вона зі мною робить? Ти мене запитаєш, що з Алісою? Нічого, до неї я відчуваю тільки потребу в якості жінки і все. Мені маленьку ще три роки чекати, а я ж не можу в ченці піти, я молодий, здоровий чоловік і маю потреби. Ось така в мене історія, друже мій,- Шварц слухав мене протягом всієї розповіді дуже уважно, я не буду переставати дивуватись, якій він розумний собака,- і що мені тепер робити? Я стараюсь триматися подалі від неї, але мене магнітом тягне до маленької і все. Нічого не можу з цим робити