Глава 8

Роберт
* * * * * * * * * *
До кінця тижня нічого не відбувалося. Я потайки дивився на неї та мені здалося, що вона грає. Ходить, сміється, а в очах пустота, просто живий робот. Можливо її хлопець образив чи вони посварилися. Він взагалі існує? Можливо, вона просто познущалася наді мною, а можливо це правда.

Вона молода, красива дівчина, тому немає нічого дивного, що в неї є хлопець. У нас різниця 6 років, я не вважаю, що він має якесь значення - це просто цифри, головне те, що всередині.

Доречі, в мене вроді як є дівчина. Та блондинка з клуба, її звати Аліса, ми з нею переспали і вона мене повністю влаштовувала у всіх значеннях. Я не обіцяв їй нічого серйозного, це більш вільні відносини ніж справжні. Це не просто секс і все, ми іноді ходимо в кіно, щоб весело провести своє дозвілля. Мені легко спілкуватися з нею і вона розумна жінка, не претендує на мене в якості майбутнього чоловіка.

На вихідних, я вирішив трохи розслабитись і тому всю суботу не хотів сидіти вдома. Я вирішив поїхати в притулок для тварин, але спочатку заїхав до зоомагазину і купив 100кг корму для собак. Не знаю чому, але з самого дитинства мені собаки більше до вподоби ніж інші тварини. Я давно хотів завести собі песика, але ніколи не було можливості. Може мені зараз взяти одного до себе?

В принципі, хороша ідея, але він має бути особливим. В цьому притулку я буду вперше, знайшов адресу по інтернету і одразу вирішив поїхати. Він знаходився за містом, приблизно 20-30хв їзди.

Приїхавши я вийшов з машини і одразу побачив ці нещасні зелені очі. Мені вони дуже нагадували однин весняний смарагдик. Пройшовши трохи далі я відав корм хлопцю, він дуже добрий і любить собак. В цілому притулок не з найгірших, все досить пристойно. Правда мене не тішило, що так багато собак находяться в ньому.

Тут були які хоч, тільки візьми: великі та маленькі породи, різних кольорів. Я завжди хотів велику собаку, щоб зранку він будив мене облизуючи моє лице, щоб коли я приходив додому зустрічав мене кожного вечора і все таке інше. Маленькі породи також класні, але все ж таки хочеться великого справжнього друга.

- Вибачте,- я звернувся до хлопця,- а можна взяти одного до себе?

- Так звісно, але потрібно тільки пару бумага заповнити і можете хоч сьогодні забирати

- Чудово, тоді я підійду до вас пізніше

Я пішов вибирати собі товариша, у кожного собаки є свій будиночок, саморобний але досить просторий. Але коли я ходжу мене ніхто не захоплює так, як ті зелені очі.

Взагалі кожного хочеться забрати до себе, накормити і гратися цілими днями, але це всього лише бажання. У кожної собаки свій характер та своя історія.  У когось господар помер чи покинув його, але я не розумію таких людей. Якщо ти вже взяв на себе відповідальність то неси її до кінця, не треба при маленьких проблемах рубати всі мости.

Собака віддана тільки одній людині- хозяїну, вона готова захищати його все життя і відати своє за нього. Але людина так не може, не всі можуть, головне щоб мені було добре, а вже що там у інших не цікаво, всі переживають за свою шкуру та п'яте місце. Це все через те, що вони вважають, що світ крутиться навколо них, але ні є і інші.

У інших також є проблеми, також є можливості, свої нещастя та успіхи. Чому люди забуваю про це? Чому люди стали настільки жорсткими? Чому? Роздумуючи про це я знайшов зеленокого лабрадора. В його очах була пустота, таку я вже бачив, нажаль.

Мені захотілось наповнити їх змістом та емоціями, щоб вони випромінювали радість. Тому я підійшов до нього але він навіть  не поворохнувся, далі дивився в одну точку.

- Друже, що ж з тобою сталося?,- я почав чухати його за вушком, на цей дотик він відреагував і навіть підняв до мене свою мордашку,- сьогодні ми поїдемо додому,- пес налякався і я не розумію, що з ним сталося

- Це Шварц він дуже розумний собака але має тяжку історію. В нього була сім'я, вона розбилася в автокатастрофі і родичі відали його сюди. Шварц був дуже прив'язаний до господарів та у них був великий будинок з газоном по якому він любив бігати, саме тому він так відреагував на вашу фразу

- Я хочу його зараз забрати з собою

- Без питань, ходімо в будинок для заповнення паперів

- Друже, я зараз повернусь,- сказавши це я встав та пішов за хлопцем

Коли всі формальні питання були вирішеними я пішов назад до Шварца

-Пішли,- сказавши це я похлопавши рукою по коліні на що він одразу відреагував та був біля мене. Але як тільки ми наблизились до машини він запанікував. Я став на одне коліно перед ним, взяв його мордочку в своїй руки і прям в очі сказав:

- Не бійся, я дуже обережно, я тебе не покину ніколи

Собака і дійсно розумний, ніби повірив мені і між нами з'явилася якась магічна сила, яка допомагає йому розуміти мене, а мені його.

Я посадив Шварца на переднє сидіння, а потім сам сів та ми рушили з місця. Я старався їхати повільно та обережно, він всю дорогу дивився у вікно та спостерігав за світом. Ми зупинилися біля зоомагазину

- Я вийду та куплю тобі щось смачненьке на сьогодні,- він дивився на мене і кивнув головою.

Я дивуюся, як він так точно не розуміє, не кожна людина так зможе. Зайшовши до магазину я одразу побачив жінку років 20-25, темненька з карими очима та чорним волоссям.

На перший погляд може показатися, що вона відьма але ні. Вона дуже приємна у спілкуванні та взагалі нормальна людина. Я купив для Шварца корм, тарілочку,нашийник та ліжко у вигляді буди. Все це я поставив у багажник та ми поїхали далі до продуктового.

- Тобі ми їсти купили, тепер треба і мені щось купити,- він знову мені кивнув та я пішов до магазину.

Я взяв для Шварца м'ясний набір, а собі так, продукти для харчування. 
Нарешті ми приїхали додому, мій товариш допоміг мені занести всі речі, взявши в зуби пакети з їжою. Я завжди буду дивуватися його характером та вміннями.

-Тепер це наш дім, проходь,- я відкрив двері і він перший зайшов додому та одразу почав нюхати кожен куточок,- давай повечеряємо та підемо погуляти,- але він мене вже не чув, був у інший кімнаті