Глава 7

Ліка 
* * * * * * * *
Я одразу побігла в туалет, не знаю чому але прочитавши його повідомлення всередині щось жалося і дуже боліло. Але я старалась бути сильною і нерозревітися перед ним.

Він не має бачити мої сльози, недостойний жодної краплинки. Ось, як цікаво вийшло одна мить і все.

Мить - просто слово, хвилина, секунда, а скільки емоцій. Подивившись на себе в дзеркало я зраділа, що туш на місці і я не панда. Так, потрібно відкинути всі почуття і подумати логічно.

Він-вчитель мій вчитель, я учениця і все. Чому мені стає важко дихати поряд з ним? Потрібно триматися на відстані. Чому він не виходить з моїх думок? Потрібно забити голову чимось іншим, наприклад прочитати нову книгу. Чому він не може забути каток, чи може він не хоче його забувати? Але питання можна поставити з іншого боку, а я хочу забувати? Так. Хочу. Це не обговорюється. Нічого не може бути між нами. Потрібно найти собі чим зайнятись. Не можна, щоб він бачив мене слабкою, треба, щоб для нього я була сильною і незалежною, щоб ніхто не міг мене зламати.

Треба знайти дівчат, куди вони пішли? Напевно, місця займати, це їхнє улюблене заняття. І я не прогадала, вони таки займали місця.

- Дівчата, термінова ночівля, мені треба виговоритися,- наказуючи сказаал я

- Я не проти, ви ж знаєте, за любий кіпиш, крім голодовки,- Юля весело сказала, ну що робити, якщо ми всі любимо поїсти

- Аналогічна ситуація, - спокійно Женька сказала,- можна у мене після мого побачення, буде про що поговорити

- Це точно….,- задумливо сказала я.

Середа, четвер, п'ятниця і нарешті субота, довгоочікувана субота. За ці три дні нічого цікавого не сталося, з Козлем Батьковичом я не говорила та й він кликав мене до дошки тільки на алгебрі. Ніби ми дійсно просто вчитель та учениця. Так і має бути але так хочеться підійти обійняти чи навпаки вдарити.

На наступному тижні має приїхати Вовчик з Києва, я його дуже чекаю, тому що скучила дуже дуже.

Сьогодні Женька йде на побачення, тому ми відеозв'язку говорили дуже довго. Я вже з нетерпінням чекаю коли вона прийде і все нам розкаже. І на ночівлі я вирішила розказати все, що було між мною та Робертом, але звісно після бутилочки вина.

Ми договорилися з Юлею зустрітися о 20:00 біля зупинки, щоб разом піти до Жені. Цього разу я запізнилася буквально на п'ять хвилин, а Юля вже фліртує з якимось красавчиком, але вона не схожа на себе, вона ніби засормлена та переживає. Зараз я врятую мою Лялечку.

- Привіт,- обійняла подругу

- Привіт,-і вже на вухо прошепотіла мені,- я зараз тебе вб'ю. Познайомся це Петро

- Привіт Петро, я Ліка,- я усміхнулась до хлопця,- ти не проти якщо я заберу її?

- Привіт, ні звісно, мені вже пора,- а якій голос, прям ах і ох, він такий що хочеться слухати його вічність. В міру грубий і ніжний водночас, але у мого Аполона кращий. Так, можливо я з ним не розмовляю більше, але він не покинув мої думки, навпаки заполонив весь мій розум, але що ж я пороблю у нього дівчина є, та й в мене типу хлопець

- Бувай, - з роздумів мене забрала Юля, ми попрощалися з Петром та попрямували до Жені.

Вона якраз вже мала прийти додому і чекати на нас.

Прийшовши нам відчинила двері Женька, але можна було бачити, що вона невдоволена побаченням. Як тільки ми зайшли вона кинулась до нас в обійми.

Ми з Юлею переглянулись одна на одну і не розуміємо, що сталося, все ж було добре.

- Женька, не плач, краще розкажи що сталося,- турботливим голосом проспівала Юля

- Давай присядемо і ти все нам розкажеш,- сказала я і трохи відстронилась від подруги

- Так, так, дівчата, проходьте

Сіли ми всі на диван, я відкрила вино і ми налили собі трохи для початку, щоб розмова легшою стала.

- Ми з ним зустрілися і все було добре, але він почав до мене приставати,- казавши це Женя сверлила бокал поглядом, ніхто не перебивав всі чекали кінця історії, а потім кажуть свою думку,- спочатку я це терпіла, а потім він перейшов межу і я його вдарила в пах, поки він кривився я втекла. Я не розумію, як можна так відноситись до дівчини, ніби вона твоя іграшка. Він безстрашний, власний, жорсткий, нахабний і безголовий ідіот, який живе сьогоднішнім днем

Закінчивши розповідь, Женя перестала говорити і зробила тільки ковток вина. Протягом своєї оповіді її обличчя змінювало залежно від емоції, але все вона говорила дуже серйозно і зібрано, що взагалі не схоже на справжню Женька яку я знаю.

Все ж таки їй зробили боляче і від кожного удару її душа стає кам'яною. У неї є своє певне бачення на світ і на моральні цінності, в принципі, як і в кожного з нас, вона тримається за них всім чим може і коли хтось хоче чинить як повний придурок, вона перетворюється в холоднокровну людину. Але вона ж не така.

Женя народження для того, щоб її любили і вона буде любити у відповідь, якщо відчує, що все по-справжньому. Не можна давати дитині гратися з вогнем, з Женею так само. Вона наробить дурниць, а потім їх не виправиш. Все. Вони згоріли до тла, від них залишився тільки попіл. А що люди роблять з ним? Просто викидають, він вже не потрібний нікому. Я боюсь, чесно боюсь, що вона може спалити все і після того як зрозуміє, що зробила її серце не витримає і просто розколиться на тисячі частинок. Із моїх думок, мене вирвав голос Юлі.

- Ти впевнена, що хочеш про це говорити зараз?

- Ні, не хочу, хіба після декількох бокалів

Взагалом, ночівля була як завжди, нічого особливого. Ми приготували собі вечерю, пограли в ігри, багато говорили, пили вино і Женя не витримала та заснула, хоча зараз тільки пів першої. Ми з Юлею вклали на ліжко сплячу красуні, а самі пішли на кухню ще трохи поговорити

- Мені так школа Женю, - почала розмову Юля. Зараз в її очах був смуток, вона дуже переживала, за подругу та щиро турбувалась про неї.

Взагалі, Юля дуже ніжна, творча натура, яку образити дуже легко, але вона має сильний характер і ніколи не дасть себе в обіду. Наші однокласники, навіть її родичі не бачили її жодного разу справжньою, вона не дозволила їм це.