Глава 5

Роберт
* * * * * * * * * *

Сьогодні перший день на роботі. Я вирішив вдягти темні штани і світлу рубашку, без піджака, щоб не було дуже офіційно. Все йшло, як по маслу, я вчасно встав, поснідав, сів у своє авто та поїхав у школу. Взагалі, моя квартира біля мого робочого місця але потім маю плани поїхати до Павла, тому взяв машину.

На першом уроці був 11-А, дівчата просто поїдали мене поглядом, але в моєму серце є місце тільки для мого весняного смарагду, знаю це дуже дивно, бачив я її один раз і навіть не знаю її імені але запала мені в душу, що ж я можу зробити? Я більш ніж впевнений, що якщо я не буду її бачити то через певний час її облік зникне із моєї голови.

Взагалом, клас мене добре сприйняв і в ньому було багато розумних учнів, з якими приємно проводити час.

Моя позиція так, що навчання не має бути в тягу, воно має бути в задоволення, я ж сам розумію, як нудно просто сидіти і зубарити конспект. Тому в майбутньому хочу використовувати різні методи для більш цікавого засвоєння знань.

З учнями не потрібно бути як з ворогами, потрібно бути з ними друзями але не можна переходити межу. Коли я закінчив пояснювати матеріал, запитав чи всі все зрозуміли, на що одна дівчина підняла руку.

- Щось не ясно?, -запитав я

- Поки, все зрозуміло,- який у неї тоненький голосок, прямо як у маленької дитини, але на вигляд типова барбі- а можна особисте питання?,- дівчина в наглу дивився на мене і навіть погляд не відвела

- Дивлячись наскільки воно особисте

- У вас є дівчина?,- весь клас досить гучно відреагував на тебе провокативне питання

- Ну припустимо, що так, це все, що вас цікавило в моєму особистому житті?,- грубо відповів я, ну треба ж поставити на місце таку вискочку, не подобаються такі

- Ні, ой так, вибачте,- зніяковіло дівчина і стала далі щось писати у своєму зошиті

Я чітко дав зрозуміти класу, що можу говорити на будь-яку тему, крім особистого. Сподіваюсь, вони все зрозуміли з першого разу і подібної ситуації не відбудеться. Друга пара у мене вікно, а потім у десятому класі третя і все, можна до Павла.

Я прийшов у кабінет разом з директором одразу після дзвінка. Почав готуватися до уроку і тут чую гучний сміх дівчат, ну якщо сміються та запізнюються, значить не зануди і весело буде.

- Доброго дня, Омельян Петрович, вибачте за запізнення, ми затрималися у столовій,- бистро протараторила одна дівчина і мені здалося, що я вже чув цей голос, але мало що, я сьогодні багато нових голосів чув

- Нічого, проходьте, дівчата, якраз знайомлю клас з новим вчителемя займайте свої місця. І так, коли всі зібралися, з гордістю представляю вам нового вчителя математики Роберта Олексійовича. Він приїхав до нас із столиці, щоб навчити вас математики,- на цих словах всі почали сміятися,- ну все, пожартували і годі. Роберте Олексійовичу вони у вашому розпорядженні

- Дякую, Омельян Петрович,- відповів я і поглядом провів його до дверей

- Доброго дня, ви вже знаєте як мене звати, а я ні тому давайте знайомитись. Хто у нас староста?

- Я, - дівчина з останньої парти піднялась і я сказати, що я ахуїв нічого не сказати. Чого вона тут? Невже вона десятикласниця? Але чому вона виглядає на всі 19? І що ж тепер мені робити? Ця темна помада не підходить їй, взагалі, чому вона нею скористалася?Та це повний піздець!!!Потрібно поговорити з нею терміново

- Принесіть будь ласка журнал класу,- сказав максимально зібрано і побачив, що вона шкутильгає

- Що з вашою ногою?

- Та вчора на каток ходила та невдало впала,- дивилась на мене так ніби вбити хоче. Значить, вчора задів її і вона настроїна не на дружелюбний лад. Але якщо я винен у її травмі? Блядь треба ж бути таким дебілом, через мене вона у такому стані. Вот ж мудак, я ж навіть не запитав в неї чи не забилася вона. Ідіот

- Найшли час забити ногу, добре, сідайте, хтось інший сходіть будь ласка за журналом,- сказавши це я подивився на клас і поглядом сказав якомусь хлопцю зробити це замість дівчини. На щастя, бажаючих було багато і журнал швидко принесли. Я почав по списку з усіма знайомитись. 
І так, вже всі дівчата були крім неї, цікаво як її звати. Кожен учень, коли чув своє ім'я (не люблю звертатися на призвище, навіщо, якщо є імена), то вставав та привітно усміхався

- Наступна у нас Анжеліка, - і подивися на неї, значить Анжеліка, цікаво, цікаво

- Я, - навіть не піднялась і погляд не відвела від своєї парти, просто викрикнула з місця, на що я тільки посміхнувся та почав проводити пару.
Діти дуже здібні, багато йшли до дошки добровільно, зазвичай треба витягувати кожного за шкірку, а тут навпаки. Але Анжеліку я не питав, бачив іноді, як вона дивилася на мене протягом пари, але сам на неї не посмів і глянути. Дзвінок. Настав цей момент, пора поговорити. Учні почали збиратися і виходу, при цьому кожен казав "Допобаченя"

- Ліко ми біжимо місця займати, а ти не спіши повільно йди, - сказала подруга Ажеліки, значить Ліка, ну що ж мені подобається

- Допобаченя, вчителю,- наголосила вона на останньому слові

- Анжеліко, залишся будь ласка маю до тебе розмову,- сказав я спокійним голосом

Ось настав цей момент, всі пішли з класу, ще й двері закрили. Прекрасно. Вона підійшла до  першої парти і сперлася попою на неї, склавши руки навхрест і невдоволеним поглядом глянула на мене. Я почав підходити до неї для звичайної розмови, а враховуючи, як закінчилась наша остання, то потрібно бути поряд. Вона закриває очі і ховає  їх під руку. Чому вона це зробила? Я зупиняю її тримаючи зап'ястя Ліки і дивлюся на її здивоване лице.

- Не смій від мене ховати очі, - сказав грубо. Вдихнувши її запах я миттю заспокоївся. Він діє на мене, як на кота валерьянка

-  Я і не збиралася, - фиркнула вона,- просто лоб хотіла почухати

- Ну а як же, - яке оригінальне виправдання,- чому ти не сказала, що ще така маленька?

- Коли мені було це говорити? Тоді коли ти лежав на мені,- вона починає нервувати,- і відпусти мене чи до тебе вчора не дійшло, що мене краще не чіпати?