Глава 4

Ліка
* * * * * * * * * *
- Як можна бути таким? Як він посмів? Мало йому було одного ляпаса, треба було ще його побити, щоб мізки на місце встали, -бурмотала собі під ніс поки їхала геть з майданчику. Я була дуже розлючена, чого я маю йому дякувати? За що? За те, що обіймав мене і говорив брудні слова на вухо, якій ще до біса рятівник і чому він так просто мене відпустив? Але мушу відзначити його запах, він прекрасний, ніжній смак кориці і свіжого листя, не знаю де він купляв його, але мені сподобалося.

До мене підлітають подруги з купою питань, але я ясно дала зрозуміти, що всі розмови потім, на таку мою бурну реакцію вони засмутились і пішли також переодягатися.

Мене важко довести до такого стану. Зазвичай, я спокійна і позитивна, для всіх весела і добра, мало хто бачив мене справжньою. Коли всі були готові ми пішли трохи в парку прогулятись.

- Юля, а ти коли впадеш?,- почала розмову Женя

- Чого я маю падати?

- Ну дивись, я сьогодні двічі шльопнулась і підцепила хлопця, Ліка також не відстає, тільки ти лишилась, - і дівчата почали сміятися, тільки мені було не до сміху

- Що тут смішного?, - надувши губи, сказала я

- Ліко, тобі, щось не подобається чи що? В чому проблема? Обіймаєшся з Аполоном, він тобі на вушко щось шепоче, - від згадки, що саме він мені сказав я залилась рум'янцем, ну як можна вистояти проти таких слів і залишитись незламною?,- ти дивись як покрасніла, що ж він тобі там шепотів?, - невдоволено спитала Юля

- Та дурниці всякі, нічого цікавого, - швидко втамувавши свої почуття, відповіла я

- Так дівчата, ви ж пам'ятаєте, що у нас завтра новий вчитель з математики повинен прийти, як ви гадаєте якій він?, - розрядила атмосферу Женя,- я гадаю це буде красивий чоловік років 30-40 і щоб без бороди і животика

- Я хочу, щоб він був високим з солодким парфумом і обов'язково не лисий, - мрійливо сказала Юля

- Ну а я хочу рижо-волосого чоловіка років 30 з щетиною і парфумом із запахом власника та обов'язково високого,- сказала це я і одразу в думках з'явився облік чоловіка, який мене сьогодні лапав, але згадавши про нього я розізлилася, оскільки була ще ображена на нього. Надіюсь ми більше не побачимось

- Доречі, ти мені винна, - звернулася до мене Юля,- через тебе я не познайомилися з чорнявим красенем на катку

- Я тут не винна, він на мене сам налетів, - з обуренням сказала я

- Ну да,  у нас ніхто ніколи ні в чому не винен, - закотивши очі сказала Юля

- Не сваріться, все добре, всі живі і здорові і це головне, - знову Женька рятує ситуацію

- Хто сваритися, ми хіба сваримося?, - спитала я у Юлі

- Ні,- і ми всі обійнялася, побалакати ще трохи та розійшлися по домівках.

Будильник. Знову.

- Чого ти звониш, коли я так хочу спати? Невже ти не можеш дзвонити тихіше? Чому так не вчасно?, - почала я кричати на бездушний предмет,- ще п'ять хвилин і все я уже встаю

Пройшло 15хвилин і я вирішила встати. Не до кінця відкривши очі я вдарилась об прасувальну дошку і праска упала мені прямо на ногу. Це було дуже боляче і я сіла на підлогу та почала терти місце удару з надією, що воно пройде. Але вставши я почала шкутильгати і дуже повільно пересувалася.

Просто казка, а не ранок я проспала, получила травму, не поїла ну хоча б нафарбувалася і уже запізнююсь на першу пару, добре що у нас хоть біологія і мені нічого не буде, якщо я запізнююсь.

Через пів години я прийшла до ліцею і вже дуже запізнилась, того вирішила прийти тільки на другий урок. Все було добре і вчителька не сварила навіть ніякого слова кривого мені не сказала, прямо ангел божий, а не людина.

Друга пара у нас фізика, спаси і сохрани, а потім математика. Женя вирішила не з'являється на першій парі, вона проспала, а Юля сиділа на останній парті і чекала когось з нас. Все було, як завжди нічого дивного, ліцеїсти бігають по коридору та шукають потрібний їм кабінет, я люблю за ними спостерігати, вони нагадують мені мене пару років назад.

Одинадцятикласниці не переставали говорити про нового вчителя математики, вони його так вихваляють, що ніби він цар якійсь, а не звичайний смертний. Якщо він дійсно такий, як кажуть то він мені вже не подобається. Не люблю вискочок, які постійно в центрі уваги.  Ну нічого третя пара недалеко і скоро я дізнаюсь правду.

Після другої пари ми вирішили перекусити та сходили до столової, там завжди шумно, людно і дуже смачні страви є, тому ми там харчувалися. На рахунку їжу ми не вибагливі, їмо все, що смачно пахне.

Ось вже проддзвенів перший дзвоник, тому ми вирішили ще сходити до вбиральні, припудрити носика, як кажуть. Я поправила мейк-ап, сьогодні я була без стрілок але нафарбувала губи в темний колір, щоб якось відволікти весь погляд на них і щоб ніхто не дивився у мої очі, мені не комфортно тоді, ніби хтось лізе до мого особистого.

Одягнута я була у облягаючі штани, топ якій оголював мої ключиці та плечі та накидку, щоб холодно не було. Купа різних браслетів на руці, каблучок та на ключиці я зробила переводну татушку у формі  гілочки з маленькими цвітом яблуні . Чому саме яблуні? Ну бо я обожнюю цей фрукт. Але саме домашні, а не такі же з нітратами. Коли вони дозрівають проходять багато етапів саморозвитку перед тим, як дозріти.

Подібну аналогію можна привести до людини. Вона так само розвивається, росте фізично і морально та в певний час готова для того, щоб її зірвали. Взагалі мені подобався образ, він відрізняється від мого звичайного стилю, саме так я люблю експериментувати.

Ось вже другий дзвоник і ми побігли до класу. Залетіли в кабінет ми з великим сміхом оскільки Юлька розсмішила нас всіх по дорозі. Я одразу побачила в кабінеті директора і стала серйозною, тільки не зрозуміло чому він стоїть і щось розповідає нашому класу? І де новий вчитель?

- Доброго дня, Омельян Петрович, вибачте за запізнення, ми затрималися у столовій,- бистро сказала я

- Нічого, проходьте, дівчата, якраз знайомлю клас з новим вчителемя займайте свої місця,- і він рукою показав на наші пусті парти