Глава 10. Бруньки-Фест — фінальна феєрія

Село Бруньки спало, але Харитон вже метушився у дворі.

— Марусю! — вигукнув він, тримаючи аркуші з малюнками і схемами, — ми робимо фестиваль! Бруньки-Фест!

— Щоб тебе петухи клювали у дупу, — бурчала Маруся, — ти шо знову придумав?! Ти як ті труси баби Дусі — тебе вітром здуває!

— Це не просто фестиваль, — серйозно заявив Харитон. — Це подія року! Туризм, культура, музика, сміх! Ми покажемо Бруньки всьому світу!

— Ага, — відказала Маруся, — і весь світ реготатиме з тебе, як із того бомжа на TikTok.

 Підготовка

Харитон зібрав усіх героїв:

Данило та Тетяна — фотографи й оператори,

Леонід і Тома Раньки — монтажери та монтажники на всю ділянку,

Зіна Хмара — ведуча всіх конкурсів,

Григорій Пудлов — медпункт (на всяк випадок),

Іван Осак — кур’єр і відповідальний за димові ефекти (здебільшого від калюж),

Світлана Прозорак — танцівниця,

Жанна Туман — дизайнер банерів,

а Маруся — просто скептик і критик.

— Кожен має робити свою роботу! — оголосив Харитон. — Ми знімемо TikTok, Facebook, Instagram і навіть телебачення!

— Та закрийся і умийся, — бурчала Маруся, — ти мені тут не умнічай, бо мозг поправиться!

 Програма фестивалю

Виступ корови Гальки — спів і пердеж у ритмі.

Деруновий конкурс — хто смажить смачніші деруни на сковороді під відкритим небом.

Сільські таланти — від Зіни Хмари, що чхає на публіку, до Леоніда Ранька з його “магічними фокусами”.

Фото-зона — повітря Бруньків у банках для Instagram.

Конкурс “Хто швидше спакує гній” — Іван Осак веде, всі падають у калюжі.

Кумедні моменти

Данило випадково знімає себе замість конкурсу.

Тетяна падає у ставок, знімаючи “ексклюзивний кадр”.

Леонід робить фокус із пістолетом із води, і заливає всю сцену.

Світлана танцює, а сусідські кури їй на голову сідають.

Зіна Хмара раптом чхає у мікрофон і дає ефект “спеціального саундтреку”.

— Та ти шо несеш, як той бомж бутилки на здачу, — бурчала Маруся.

— Це все для контенту! — кричав Харитон. — Люди полюблять Бруньки!

 Нагородження

Харитон вирішив, що кожен отримає приз:

— Переможець — банку малинового варення!

— І по повітряній банці!

— Ага, — бурчала Маруся, — ти як та пластінка — тебе заїло!

Данило, Тетяна, Леонід і Тома отримали медалі зі старих кришок,

Григорій Пудлов — за “героїзм у медпункті”,

Іван Осак — за падіння в калюжі,

а Зіна Хмара — за креативне чхання.

Село реготало, а Харитон виглядав щасливим як ніколи:

— Марусю, бачиш! Мрія здійснилася! Фестиваль успішний!

— Ага, успішний, бо всі сміялися, — бурчала Маруся, — ти весно недовольна наче родився таким.

Але вона тихо усміхнулася: бо без його пустих балачок у Бруньках було б нудно.

І навіть якщо Харитон ніколи не став багатим чи успішним, він завжди дарував людям радість, сміх і сільський колорит, який ніхто не міг повторити.

Так завершуються пригоди Харитона Явкова та його “геніальних” ідей у селі Бруньки.

Село сміялося, діти гралися, сусіди згадували пригоди, а Маруся… Маруся знала одне: пусті балачки Харитона — це справжнє серце Бруньків.