
Щоденник Хроніста Пурії. Про Характерників
Запис дев'ята, в літо зоряне.
Не всі йшли строєм, не всі співали одні пісні.
Серед Людей були ті, що йшли тінню.
Їх кликали характерниками.
Вони сміялися смерті в обличчя.
Вони бачили шлях там, де інші гинули.
Вони чули крик корабля, ще до того як він займався полум'ям.
Їхня наука була дивною, їхня воля - незламною.
Над ними не стояли полковники.
Над ними не правили сотники.
Вони мали свого старшого.
Його іменували Примарієм.
Примарій не був князем і не був гетьманом.
Він був першим серед тих, хто ходив у темряві.
І навіть отамани мовчали, коли він говорив.
Бо його слово важило більше, ніж залп гармат.
Так постала нова старшина, не зрадницька і не панська,
а вільна і страшна, мов сама ніч.