Про домовиків

Домовики - то народ тихий і непоказний, але саме вони дають лад у домах Пурії. Низькі, кремезні, з круглуватими обличчями та великими очима, вони нагадують дітей, що вічно залишаються при хаті. Та це лише на перший погляд. Бо кожен домовик носить у собі впертість каменю й терпіння землі.

У домах людей їх кличуть просто хатніми: вони стежать, щоб піч не згасла, щоб хліб не пригорів, щоб господар не забув ключі. Вдячний господар матиме в хаті порядок, невдячний - втрату й чвари. Бо якщо образити домовика, він і сам уміє нашкодити.

Інші ж їхні брати - лодовики. Це хатники кораблів, душа та серце кают-компанії. Серед моряків кажуть: «Лодовик у каюті - плавання спокійне». Він знає кожен клаптик палуби, кожен прихований люк. Якщо його шанують - він лагодить і охороняє судно від дрібних бід. А якщо зневажити - почнуться невидимі поломки, зникатиме інструмент, ламатимуться труби, гаснутимуть світильники.

Є й овинники - старші над складами й копальнями. Вони суворіші за своїх хатніх родичів, бо бачать передусім товар і вагу, а не людей. Добрий овинник береже склади від крадіїв, але й він може обернути все проти байдужого господаря.

Кажуть, хатники не мають свого світу - вони розсіяні по всій Пурії. Але насправді їхній світ там, де вони знайшли дім: у домі чи на кораблі, на складі чи в кают-компанії. Один дім - один хатник. І більше бути не може.

Бо коли домовик оселяється, він ніби вростає серцем у стіни. І вже від того, як до нього ставляться, залежить доля господарів: чи буде дім у достатку й ладі, чи ж почне тліти зсередини, втрачаючи спокій.