Пурія
Про Полудениць
з нотаток мандрівного хроніста Пурії
Полудень. Тиша. Жар.
Полудениці виходять саме тоді, коли сонце стоїть над головою. Високі. Стрункі. Світлі. Їхня шкіра сяє, немов розпечений камінь. Волосся - золоте, біле, палаюче. Очі - вогонь.
Вони судять. Не вночі. Не вранці. Тільки опівдні. Це їхній закон. Це їхня віра. Хто порушив - кара. Хто збрехав - кара. Хто не витримав погляду - кара.
Їхні рухи різкі. Мечі й серпи світяться, мов шматки сонця. Один удар - і ворог згорає. Один крок - і поле бою спалахує.
Полудениці не говорять багато. Вони кажуть істину. Коротко. Жорстко. Вирок - це слово. Слово - це дія.
Їхні міста стоять серед пустель. Білі стіни. Кристали, що віддзеркалюють проміння. Світло скрізь. Тіні нема.
Вони небезпечні. Вони суворі. Вони не знають жалю. Але якщо ти прийдеш із повагою, якщо визнаєш їхній закон - вони стануть твоїми союзниками. Їхнє світло обпалює. Та й захищає теж.
Полудениці - це полудень. Чистий. Сліпучий. Без тіні.
#368 в Фантастика
#122 в Бойова фантастика
#118 в Наукова фантастика
Відредаговано: 08.05.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
