Сергій запаркував своє авто за пару кварталів від будинку, де жив Аркадій, на стоянці біля АЗС. Відстань від авто до будинку Аркадія пройшов за 10 хвилин. Зайняв місце за рогом будинку. Так добре проглядався в’їзд до будинку і вхід у будинок. Він оглянув запарковані автомобілі. «Х 5» Аркадія не було. Вирішив почекати.
Ніна уже вкотре плаче через нього. Її посмішка тепер буває лише на телеекрані в ефірі новин. Трішки розслабилась на вечірці. Тоді після неї вони добряче посміялися вдома, коли пригадували частування еліт. Він був дуже щасливий, коли почув Нінин заливистий сміх і веселі очі. На другий день вона знову була сумна і розчарована. Хоча з усіх сил намагалася триматися і не показувати Сергію свого поганого настрою. Він відчував, що Ніна втратила себе. Єдиним можливим способом повернути колишню Ніну було повернутися у рідне місто. Щоб вона ніколи не бачила його. Тоді важкі думки відійдуть. З часом вона відпочине набереться сил і знову ж буде світити зіркою на оточуючих. Буде світити йому. Сергій готовий був на все заради її радості. Багато що зробив для неї. Ще більше потрібно зробити. За кохання потрібно боротися.
Він не хотів так як в його книзі. Кохання не очікувано увірвалося у життя. Вихром пройшлося по ньому, змінило головну героїню. Її думки, стиль життя, уклад, творчість, а потім незбагненим горем забрало дарунок. Лишило лише декілька світлих картин і божевільний танець – малюнок у весільній сукні. Так у нього не повинно бути.
Сергій хотів контролювати життя. Вносити корективи. Він дуже переживав за те, що не відчув той момент коли його Ніні зробили боляче. Із силою видерли частину душі, частину спокою, забрали її моральну цнотливість. Такого він не міг простити. За таке він був готовий на будь – що.
Сергій вийшов із автомобіля. Він палив цигарку, виглядаючи із – за рогу елітного будинку. Він побачив як «Х 5» Аркадія заїхав у двір будинку. За декілька хвилин Аркадій йшов похитуючись поміж автівок. Сергій наблизився до вхідних дверей. Накинув каптур сірого реглана на голову. До вуха приклав мобільний, ніби із кимось розмовляв. Аркадій підійшов до дверей, дістав портмане і приклав його до електронного замка дверей. Двері ствердно пікнули, сигнальне табло замигало зеленим світлодіодом, сигнал того, що двері відчинені і можна заходити. Сергій, який стояв поряд із Аркадієм взяв дверну ручку рукою у шкіряній рукавичці і відчинив її.
Сергій викликав ліфт. Він повільно спускався із 8 – го поверху. Аркадій нишпорив по кишенях у пошуку ключа від вхідних дверей. Сергій стояв із накинутим на голову каптуром реглану і продовжував робити вигляд розмови із виключеним телефоном. Він говорив однозначними словами. Ліфт повільно спустився. Відкрилися дверцята. Сергій чемно пропустив Аркадія.
Сергій нажимає кнопку 3 поверх, потім 14 поверх на табло ліфту. Ложить телефон у кишеню. Звідти дістає викрутку. Її металічна шпиця холодна. Ручка викрутки зручно лягає у руку Сергія.
Різкий удар правою у щелепу, правим ліктем у висок Аркадія. Лівою різкий аперкот. Аркадій від удару трішки піднявся у повітря. Збитий з пантелику безвольно сповзає по стінці ліфту. Сергій лівим ліктем вдаряє його у шию і наносить три різких удари викруткою у лівий бік Аркадія, нижче ребер. Той сповзає по стінці на підлогу ліфта. Сергій вихвачує його портмане і вибігає із ліфта на майданчик 3 – го поверху. Сходами спускається у хол будинку. За пару секунд він повільно проходить холом із каптуром на голові. Вийшов на вулицю , пересік парковку. І попрямував по тротуару у числі таких же запізнілих пішоходів. По дорозі він розібрав портмане Аркадія. Дістав і викинув гроші, у смітник біля магазину. Поламав банківські картки і викинув їх у сміттєвий бак по дорозі до АЗС. Шкіряне портмане закинув на кузов вантажного автомобіля, який віз побутове сміття. Дійшов до авто сів у машину і рушив у напрямку Житомирської.
Коли зайшов до квартири Ніна спала. Прийняв душ. Випив чаю. Зайшов у кімнату і ліг поряд із дружиною. Серце посилено калатало. Сергій відчував, що він зробив, те що мусив.