37

По дорозі до свого кабінету Аркадій отримав повідомлення від Андрія. «Завтра на 8 – му у мене. Мене викликали шефи. Готуйся». Дрижаки пробігли його тілом. Він уявляв, як Андрій зараз вислуховує загрозливі слова всесильних людей у цій країні. Він був упевнений, що Андрій все буде спихати на нього. Буде вигороджувати себе усіма силами. Розповідати, що кастинг проводив Аркадій і навчанням також займався він. У випадку успіху усі лаври лягли б на Андрієву голову. Вище керівництво завжди уміє якісно використовувати «плюс» чи «мінус» у правильному варіанті поведінки. Зараз він напевне переконує їх, що Аркадій завжди працював якісно. Ніколи не було збоїв, вперше оступився. Потрібно його звільнити і відпустити у вільне плавання. Він вірив, що до серйозних рішень не дійде, але те, що його комфортному життю і всесиллі на телеканалі прийде кінець він був упевнений.

Зайшов до свого кабінету. Пройшов до ванної кімнати, де вмився. Холодна вода трішки втамувала потік думок, які вирували у його голові. Обтерся свіжим полотенцем. Пройшов до кабінету. Налив собі пів келиха віскі. Видихнувши повітря, залпом перехилив його. Гарячий смак якісного напою обпалило ротову порожнину, обпікаючи стравохід пішло по тілу. За мить, Аркадій відчув як алкоголь збагачує його кров, несе йому полегкість і часткове заспокоєння. Наступний келих Аркадій випив маленькими ковточками. Він думав про своє майбутнє. Першою думкою було мчати додому, брати закордонні документи і тікати у Лондон. Там діти, дружина. Просити у неї пробачення за все. Спробувати лишитися там. Знайти можливість заробляти. Хоча у  фінансовому плані у нього усе було добре. Накопичив достатньо грошей для безбідного існування. Але ж знайдуть ті рукаті, всюдисущі люди. Їм підвладний світ в усій його величі і незбагненності. То їхні порядки видаються людям хаосом і незбагненністю. А для них це і порядок, вони його творять. Тікати не варіант. Діти ж там, можна накликати на них негаразди. Дружина також, ледве заспокоїлась після України і його постійних скандалів. Ні не варіант. Можливо у Варшаву. Там міг приютити давній товариш, якого можна назвати єдиним другом у житті. Десь би приховав його, на деякий час. Але відчув страх підставити під удар близьких людей.

• Що вже буде,- стиха промовив і налив собі чергову порцію віскі. 

Почав відчувати як, алкоголь перемагає його. Як заспокоює. Захотілося випити ще. Почув телефонний дзвінок. На екрані висвітилося ім’я Оленка Бахмач.

• Алло! Ти єдина, що згадала мене у момент мого фіаско,- промовив п’яним голосом,- так п’яний, а як інакше це пережити. Не знаю, що буде. Ні. Не потрібно,- відмовив Олені у її спробі приїхати і забрати його зі студії.

Ще пару ковтків віскі на дорогу. Одягнув куртку. Повільно оглянув стіл і кабінет. Чи ж доведеться ще тут працювати чи то вже завершення славної кар’єри «Аркашки політичного кілера». З такими думками він залишав свій кабінет.

На стоянці привітно і гонорово підморгнув «Х5», показуючи Аркадію місце, де він стоїть. Аркадій сів за кермо, завів автомобіль і виїхав на трасу, розрізаючи потужними фарами осінню мряку.