Політичне шоу «Свіжий подих» розпочиналося за мить. Павільйон, де розміщався знімальний майданчик шоу був вщерть заповнений людьми. Усі глядачі і гості були розсаджені статистами по своїх місцях. Експерти також зайняли свої місця, перемовляючись між собою до початку ефіру. Степан Вусенко стояв поряд із своїм колегою із столичної Ради, очікував поки Ніна представить його і запросить до студії.
Режисер показував руками Ніні, що вона повинна зайняти своє місце і камеру на яку вона повинна орієнтуватися. Ніна ледь стримуючи хвилювання чула рахунок секунд до ефіру у внутрішньому вусі. Женя відрахувала:
Враз студія запалала жовто - блакитними кольорами. Світлові ефекти змінювали колір ярусів із жовтого на блакитний і навпаки. Музика із наростаючим звуком в унісон із світлом створювали ефект неземного корабля чи більше того, неземної цивілізації. Камера трансформер наблизилася у притул до Ніни, дивлячись на неї одним величезним оком.
За годину до шоу у холі телекомпанії зібралися усі запрошені. Людей пригощали чаєм. Спеціальних гостей провели у конференц – зал де їм був накритий невеликий фуршет. Більшість гостей прибули із своїх офісів і кабінетів без заїзду на вечерю. Ніна сиділа у гримерці очікувала на свого косметолога, яка саме тепер займалася із Степаном. Вона тримала у руках папку із запитаннями, які вона має задати Степану. Вона відчувала, що не хоче задавати ці питання. Їй було важко їх навіть читати. Ніна не розуміла, як вона, на першому великому ефірі у своєму житті зможе бути рупором брехні та наклепу. Брудної плітки та домислу. Вона розуміла, що після цього шоу, їй не буде місця на телебаченні. Максимум зможе працювати на цьому каналі. А суспільство дасть їй ім’я на кшталт Аркадієвого «кілера». Вона стояла і дивилася на своє зображення у дзеркалі. Поки їй не було соромно дивитися на себе. Поки вона могла себе виправдати за все. Чи ж зможе потім так відверто дивитися людям у очі, коли у неї запитають про шоу. Коли хвиля критики, брудної технології їхнього каналу охопить усю періодику і випуски новин на інших каналах. Що тоді?
Зайшла косметолог, яка щойно закінчила із гримом Степана.
Ніна лише сумно посміхалася від роздумів працівниці.
М’який і теплий колір пурпурової помади підкреслив бездоганний вигляд Ніни. Вона виглядала приголомшливо. Трішки старшою ніж в дійсності. Впевнений погляд і бездоганного крою брючний костюм від відомого українського кутюр’є, довершували образ Ніни. Вона вийшла із гримерки і з Женею пішли до павільйону. До ефіру лишалося 10 хвилин. Ніна стояла і очікувала сигналу від режисера зайняти своє місце. Женю хтось підкликав, вона відбігла на мить від Ніни. Повз неї, лаштунками студії проходив Степан.
Ніна не знала, що йому сказати. Привітна посмішка Степана викликала приємні відчуття і спокій. Хотілося з ним говорити і слухати його. Ніна зрозуміла, що він їй дуже нагадує Сергія. Такий же спокійний і рішучий. Впевнено знає, що йому потрібно.
Вона почула у внутрішньому вусі голос Жені.
Степан зайняв місце за маленькою трибуною. Кивнув Ніні, поглянув на ряди експертів і запрошених гостей.
Ніна стримано посміхалася на відповіді Степану. У внутрішньому вусі почула голос Жені.
Наступне питання було різке і провокативне, походження коштів, які Степан витрачає на компанію.