Ніна поквапом бігла до станції метро «Житомирська». Сьогодні на 11:00 була запланована зустріч із кураторами проекту в який вона пробилася. Була запланована зустріч із керівником телеканалу, редактором відділу новин. На тих консультаціях, їм молодим стажерам телеканалу, мали довести навчальний план. Виголосити, що потрібно від них і що дасть студія. Також, вони вперше мали шанс потрапити на ефір денного випуску новин. Щоб на власні очі побачити сам процес. Щоб без особливих теоретичних пояснень показати, що таке новини.
Ніна, у джинсах голубого кольору підгорнутих до кісточки щиколотки, білих кросівках і золотистій футболці виглядала дуже стильно і свіжо. Губи підведенні помадою із ледь вловимим відтінком пурпурового. Цей колір помади дуже личив до її чорного волосся, яка було зібране на маківці у своєрідний кокон. Дивна зачіска і дуже популярна серед молоді. Але дуже практична і стильна. Ніна виглядала шедеврально! Вона підбігла до гурту переважно молодих людей, між якими точилася розмова про їх майбутнє.
Рівно об 11:00 до них вийшла молода дівчина років двадцяти п’яти і запросила усіх їх пройти за нею. Відразу у холі вони наштовхнулися на популярного ведучого політичних шоу Олега Мерзлюка, який як звичайнісінька людина стояв і спілкувався із охоронцем студії. Щось жваво йому розповідав і показував довжину руками, характерним жестом рибалки – хвалька. Група підіймалася на другий поверх студії. Куратор провела їх у кабінет із великим овальним столом посеред кімнати. На стіні висів великий екран, проектор, ноутбук і купа іншого приладдя лежали чи стояли на столі.
Дехто із стажерів хотів задати питання, тягнучи руку чи викрикував їх поперед усіх інших.
І вийшла у коридор. Ніна взялася за ручку і старанно заповнила анкету і заяву про прийом на роботу на посаду стажера.
Заповненні анкети і заяви лежали складені на початку стола, там де стояла куратор Женя. Стажери перемовлялися один із одним, ділилися захопленими репліками і очікуваннями від майбутнього, яке сьогодні, так стрімко перенесло їх у новий світ. Такий незбагнений і захоплюючий. Але сповнений прекрасних надій у кожного. Думок про те, що буде якщо не пройдеш у омріяну трійку не було ні у кого.
Раптом у кімнату увійшло два чоловіки. Одягнені у класичні костюми із краватками. Старший із них був у минулому відомий політичний оглядач Аркадій Бойко, іншого Ніна не знала.
Ніна не знала Мальчука. Від його погляду відразу хотілося відвести очі і більше ніколи із ним не зустрічатися. Такого холоду від людей Ніна ще не відчувала.
Хтось захоплено, хтось схвильовано чи боязко, але усі ствердно кивали головами на знак згоди із тим, що готові нести правдиву довіру телеглядачам. Готові бути провідниками ідей та думок у душах людей.
Андрій Мальчук попрощався і вийшов із залу. Аркадій лишився. Пильно подивився на усіх іще раз. Ніна відчула, що на ній він затримав погляд трішки довше ніж на інших. Вона опустила очі до долу, ніби щось зосереджено розглядала на своїх руках.
Незабаром зайшла Женя і відвела їх у студію. Де за п’ятнадцять хвилин мав розпочатися денний випуск новин. Ніна відчула величезний трепет коли увійшла у студію. Ніби на Говерлі, коли із студентською групою співали гімн під величезним прапором, який гучно тріпотів на двохтисячному вітрі. Їй трішки паморочилося у голові від думки, що вона потрапила у справжню студію. Що вона бачить той реквізит, який спостерігає щодня на екрані телевізора. Люди навкруги були такі заклопотані та ділові. Їх хотілося назвати одним словом «круті». Ця студія не зрівняється із тією, яку вона бачила у рідному місті, коли ходила на проби.