3. Секція третя - утопія.

Зграї поглядів до неба прикуті…

Прикуті до сповнених щирого кохання літунів.

То віддалені спалахи диких зірок з космосу непідкореного.

Але скоро, проте скоро то все, і все то – належатиме нам, людям.

Ми – не жалюгідні істоти, не створіння з низин і для пагорбів. Нам – зорі.

Пульсари споріднюються з амбіціями…

Рекомбіновані армади відштовхуються від систем.

Систем тих тісних, що навіть розуму однієї людини немає місця.

Спис непереможної хвилі людської тягне за собою знамена криваві.

Ми – володарі часу й простору. Перед всіма нами – перемоги й здобуття.

Відродження загиблої імперії…

Сотнісотень світів, міріади поселень, колоній.

Фрагмент за фрагментом притягнемо ми собі волею.

Що незламне, те повстане з попелу – раз за разом. Ми – людство.

Знайте всі, що відвернулися, що в спину удари завдавали – помста прийде.

Гомін дикий і зовсім неспокійний переслідував його.

Віддалені постріли, крики людей, сотні голосів спліталися у сталевий трос, що обвивав тиском шаленим мозок. Тремтіло і тріщало всередині, і абсолютно все віддавалося тому ритму. Ніякого фокусу й контролю не виявлялося вдосталь.

Ревіло, розривало, і милості до створіння не мало.

Кінець світу, а за ним десятки подібних відбулися, стираючи з історії сувої непереможності раси страшної. Фатальність за фатальністю, але ті з колін здіймалися. І лише зараз, у цю мить повної самотності, коли у всесвіті не лишилося небайдужих, то і вид цей зник.

Помилування просять вони, але не отримують через зневагу.

Коли колиску свою, коли дім свій зневажаєш та забуваєш про нього, то перестає мати сенс будь-що та будь-де тобою створене чи завойоване. Жоден з тисячі світів не вартий уваги, коли загальнолюдське розуміння вертиться навколо того, що рідний світ, джерело, знищене у безпощадності людської природи.

Чорніє у розумі, за горами ховається світла останні промені.

Він бачив кінець, але вирвався з нього. І чи доля до нього добра просто, чи то вплив інших ліній – невідомо нікому. Очі, порожнечею проїдені, неспокійно стежили за шматочками минулого, що повільно тануть у неспинному і смертоносному вогні. Детонації розгорталися у містах, виднілися з космосу на велику дистанцію.

Кипить та плавиться сутність могутня, але не від люті.

І віддаляючись від світу гибелі, мороку, смерті, споглядав останні хвилини за залишками чогось нереального. Цього ніколи не мало відбутися. Лише у стандартних снах, тільки у страшних снах, у кіно неправдивому, але не насправді.

Кайдани опали, але важкі все ще ноги, і йдеш з болем у серці.

І тут за межі, за контури системи. Кудись далеко тягнуть, за межі дому, за контури рідного і близького. У порожнечу між зірками і планетами. У холод і забуття, де вже невідомо, що ми і хто…

\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\

Статус ядра – активне;

Елементи резервної пам’яті – акт\вні;

Основний ЦМП – \\\тичні пош\\дження, прово\\ться екстрені ду\\\вання та віднов\\\\\;

Стан платформи – гото\\ для виконання базових функцій в обмеженому профілі;

Розумова діяльність – акт\вна, здатна функ\\\нувати. Попередже\\\\ Зм\\т основ\\\ банків пам\\\\ кри\\\но пошко\\\но, необхід\\\ капітальний ремонт \\\\\\\\\.

Запуск! Запуск! Запуск! Основні системи готові! Моторика на аналітичному рівні в нормі! Інструменти оцінки, аналізу та вивчення готові! Запуск! Запуск! Запуск! Платформа активована. Вітаємо\\\

\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\

Знову очі впали поглядом у темряву. Лише через якийсь час я адаптувався/активація_систем_РТС та зміг розрізнити себе всередині мегаструктури. Навколо ряди прорубаних моїм тілом стін. Я в якійсь мірі самовідновився, але рука все ще пошкоджена після кислотного впливу.

Спогади/кластери склалися в єдине, і я пригадав/відновив_файли, що влетів сюди, дивовижним чином врятувавшись від падіння у глибини полісу. Чи багато ще чого я пригадав? Від мого минулого – нічого… Але я бачив багато іншого, поки спав/перебував_у_вимушеній_гібернації: я знову жив життям дівчини, а після торкався чийогось невідомого розуму, щось абсолютно неприродне для мого рівня усвідомлення.

Я присів, відчуваючи, що дещо всередині видає неприємні звуки. Підсвідомість/система_аналізу допомогла мені зрозуміти, що пошкодження більші за те, що я візуально спостерігаю. Мені потрібен ще відпочинок/цикл_регенерації. Інакше мої майбутні подорожі знайдуть завершення у смерті/деактивації_платформи…