ЕПІЛОГ — “Дім, де живе любов”

Минуло кілька років.
Наш дім стоїть на пагорбі біля моря.
Вранці я прокидаюся раніше за всіх, варю каву і слухаю, як у сусідній кімнаті сміється Варя, а маленький Макар щось белькоче у своїй колисці.
Аліса виходить з кухні в моїй сорочці, з розкуйовдженим волоссям, і просто усміхається.
Її усмішка — це все, що мені потрібно, щоб жити.

Я часто ловлю себе на думці, що тоді, у тій крижаній воді, мене врятувала не воля, не інстинкт.
Мене врятувала вона.
Її любов, яка не здалася, навіть коли весь світ казав, що мене вже немає.

Тепер я маю все, чого коли-небудь бажав.
Сім’ю. Мир. І любов, яка не зникає, навіть коли мовчиш.

Я дивлюсь на неї, обіймаю, і тихо шепочу:
— Дякую, що повернула мене до життя.
Аліса притискається до мене і каже:
— Ми ж домовлялись: тепер — назавжди.

І я вірю їй.
Бо коли вона поруч — навіть тиша звучить, як музика.
А в кожному подиху я відчуваю — я вдома.
Назавжди. ❤️

🌙 ПІСЛЯМОВА АВТОРА

Дорогі читачі,

Ви щойно пройшли шлях разом з Алісою та Адамом — шлях болю, втрат, каяття, віри і, зрештою, кохання, яке пережило все: брехню, ревнощі, зраду, смерть і навіть забуття.

Ця історія народжувалася з кожною сльозою, кожним дотиком і кожним «а що, якби…».
Я писала її, щоб нагадати: навіть після найтемнішої ночі завжди сходить світанок.
Що любов не завжди приходить легко — але якщо вона справжня, то бореться до останнього подиху.

Аліса і Адам — не ідеальні. Вони помилялися, тікали, мовчали тоді, коли треба було говорити.
Але, можливо, саме в цьому і є справжність життя?
Ми всі часом губимося, щоб потім знайти себе в очах когось іншого.

А тепер я хочу запитати вас, мої дорогі читачі:

Чи змогли б ви пробачити, як це зробила Аліса?

Чи могли б ви боротися за кохання, як це зробив Адам?

І чи вірите ви, що доля справді веде нас до тих, хто призначений нам назавжди?

Напишіть, що ви відчували, коли читали цю історію.
Якою для вас стала ця книга — болючою, ніжною, правдивою чи, можливо, вашою власною історією в іншому обличчі?

Дякую, що прожили цю історію разом зі мною.
Дякую, що вірили у них.
І дякую, що вірили в любов. ❤️

З теплом і вдячністю,
Верона Дарк