Гостра розмова в кабінеті

Наступного дня 

Мельник сидів за столом, не дивлячись на Дениса, який стояв біля вікна з чашкою кави.

— Карпов, — почав Адам повільно, — я чув, що тобі подобається моя асистентка.

Денис різко повернувся, його очі блиснули.

— Так, подобається. І що з того?

— І що з того? — холодно повторив Мельник. — Вона працює на мене. І я не потерплю, щоб ти…

— Що саме ти не потерпиш? — усміхнувся Денис, крокуючи до столу. — Щоб я її "завоював"? Чи щоб ти ревнував, як школяр?

— Не зводь усе до жартів, Денис. — Адам підняв руку, зупиняючи його. — Це не гра.

— А ти що? Не граєш? — очі Карпова звузилися. — Бо я бачу, як ти дивишся на неї. І це тебе їсть.

— Це не твої справи, — холодно відповів Мельник, стискаючи кулаки.

— Тоді навіщо ця ревнощі? — Карпов кинулися ближче. — Ти боїшся, що вона тобі не належить? Що вона — не твоя власність?

— Я керую компанією, а не своїм серцем! — рвучко вигукнув Адам, але голос тремтів.

— А серце у тебе, здається, вже не під контролем. І це — твій найбільший страх.

Мельник підвівся, наблизившись до Дениса.

— Пам’ятай: я не звик ділити. І якщо ти переступиш межу — наслідки будуть серйозні.

Карпов тихо посміхнувся, зустрічаючи цей погляд.

— Дивно, але мені здається, що саме ти починаєш боятися втратити.

В кабінеті на мить повисла напруга — тиша перед бурею.

Карпов глибоко вдихнув, відчуваючи, як повітря стає густим від невисловлених емоцій.

— Добре, — сказав він, відводячи погляд. — Давай повернемося до справи. Проект «Нова ера» потребує нашої уваги. Термін жорсткий, і інвестори вже напоготові.

Мельник, хоч і здавалося, зовні стриманий, все ж не міг повністю відпустити тему.

— Так, — холодно кинув він. — Графік жорсткий. Потрібно зменшити ризики.

— Я пропоную посилити команду розробки. Залучити додаткових фахівців із зовнішніх ресурсів, — продовжував Денис. — Це допоможе уникнути зривів і збереже репутацію.

— Час — гроші, — відповів Адам. — Але не можна кидати гроші на вітер. Потрібен чіткий контроль.

Карпов кивнув.

— Згоден. Поставимо додаткові контрольні точки. І я особисто візьму на себе комунікацію з ключовими партнерами.

Мельник відверто подивився на Дениса.

Але в їхніх очах обох все ще світилося те, що не можна було приховати.

Їхні серця залишалися далеко від офісних справ.

Адам

Ми з Денисом — не просто колеги, ми — брати по духу.
Вже багато років разом крокуємо по цьому складному шляху бізнесу і життя.
Він знає мене краще, ніж будь-хто інший.
Ми ділили перемоги і поразки, тримали один одного, коли світ навколо здавався крихким.

Дружба з Денисом — це як фортеця, міцна і надійна.
Ми ніколи не мали секретів.
Ніколи не ділили жінок чи амбіції, що могли нас роз’єднати.

Але зараз... зараз усе інакше.
Я відчуваю, що ця невидима лінія між нами починає стиратися.
Що наші світи — його і мій — вплелися у небезпечну гру.
І я не знаю, чи вистачить у нас сили вистояти.

Бо це не просто дівчина. Це щось більше.
Щось, що може зруйнувати не лише дружбу, а й усе, що ми будували роками.

І ось це мене лякає більше за будь-який бізнес-конфлікт.