Розділ 5

Кирило

На біса я взяв з собою Христину? Адже міг завезти її додому після наради, так ні, вирішив заскочити привітати Машу. Знав би, що Аня там буде, ні за що б не поїхав взагалі.
Вона отруїла мій мозок. З того самого моменту в «Пульсі», після нашого поцілунку ні про кого іншого думати не можу. Мене навіть не зачіпають загравання Христі. Хоча раніше мені подобалися приємні зустрічі без якихось обіцянок. Що ж тепер зі мною не так? Може я захворів, раптом це депресія? Чому я не можу припинити думати про неї?

А ця сукня? До кого вона так вирядилася. У такому вбранні не ходять з подружками потанцювати, а йдуть цілеспрямовано когось підчепити. На неї будуть витріщатися всі мужики в цьому клубі. Навіть Машка скромніше одяглася. Після того відео навіть цигарку випалив, що роблю вкрай рідко, тільки коли сильно втомлююся або нервую. А за ці два місяці виконав річну норму. Довела мене малявка, голова тріщить.

— Кирюш, а чому ми не до тебе?

Фу, блін, налякала. Я й забув, що вона сидить поруч.

— Сьогодні я зайнятий.

— Ну Кирило, ми так давно не були разом.

Чого втупилася на мене? Не хочу я тебе, що тут не зрозумілого? Іншу хочу. Ту, яка сьогодні в клубі у своїй сексуальній сукні.

— Іншим разом.

Надула губи, сидить пихкає. Тебе мені тільки не вистачало сьогодні. Начхати мені на образи.

— До понеділка, і не забудь підготувати потрібні документи на постачання. На десяту годину, — нагадую, бо знаю, яка у неї пам'ять.

— До побачення, Кириле Олександровичу, — грюкнула дверима і помчала до під'їзду. Навіть не помічав, який у неї противний писклявий голос. Характер буде мені свій показувати. Я нічого ніколи їй не обіцяв і прав ніяких не давав.

Куди тепер? Додому? Андрій в клубі, а мені що робити? Нажиратися, щоб викинути її з голови? Ніколи не відчував себе вразливим. Коли Марійка ночувала в мене проговорилася і сама не помітила, так боролася за честь подруги, а в підсумку здала її з тельбухами.
Як той малолітній телепень міг її покинути? Як взагалі можна кинути таке диво? Тепер я розумію той трепет в душі, про який так багато написано. Я його сам відчуваю...коли бачу її. Мені хочеться захистити дівчину від усього, що здатне її засмутити. Щоб ніхто не зміг її образити. А вона кожен раз сичить. Як кобра роздуває свій капюшон, будь-якої миті готова вкусити. Так і хочеться схопити, закрити у себе і не випускати.

Так глибоко залізла мені під шкіру від одного тільки поцілунку.
Розумом я розумію, що потрібно дати їй спокій і я навіть все для цього робив. Два місяці не шукав зустрічей, не писав, хоча руки свербіли. Її щасливі очі на відео зводили з розуму, я було подумав, що  у неї лінзи, настільки вони нереально красиві. Хочу завжди бачити її такою щасливою, з палким поглядом. 

Та пішло воно все! Хочу бачити її! Зараз!

Аня

Вже вдруге танцюю з Ромою. Давно ми з ним не бачилися, стільки історій мені смішних розповів. І навчання згадав у своєму Технологічному, у них явно веселіше в групі, давно я так не сміялася.

— А на особистому як, Ром?

— Зустрічаюся з дівчиною, Оля звати, першокурсниця. Маша нас разом кликала, хотіла познайомитися, але Оля до рідних поїхала на вихідні. Така вперта, живе в гуртожитку, а до мене переїжджати не хоче, каже, це не пристойно.

— З задоволенням познайомлюсь з твоєю Олею, рада за тебе.

— Ти Єгора давно бачила?

— Та я його ще стільки ж не бачила б.

— Вибач, але не вийде. Він сидить в іншому кінці залу зі своєю компанією.

Я обернулася, Єгор сидів до нас спиною, поруч дівчина. Що ж, довго він не сумував, хоча це ж не його кинули.

— На вихідні, напевно, приїхав, — спокійно відповіла Ромі.

А й правда — спокійно. Не було бажання плакати, навіть сумувати не хотілося. Все минуло, я перехворіла. Перше кохання складне, але не єдине. Осад залишився неприємний, але це я точно переживу.

— Звідки приїхав? Він і не їздив нікуди. Навчається в моєму інституті. Ти що, не знала?

По моїх очах Рома зрозумів, що не знала.

— Блін, Ань, я думав ти в курсі.

— Угу, — тільки й змогла з себе видавити. — І обіймає він явно не знайому?

— Дівчина його, Наташа Осипова, моя одногрупниця.

А ось зараз прикро. Кинули мене, виявляється, через іншу. Назад я його не хочу, але усвідомити що мене проміняли, збрехали і зрадили, виявилося боляче. Голова розболілася і захотілося додому.

— Ань, — вивів мене з трансу Рома, — пісня закінчилася, підемо до наших? Треба було мовчати, вічно все псую, тепер у тебе настрою немає.

— Це в мене від алкоголю голова розболілася, — збрехала. — Я стільки всього намішала, зараз посиджу і мине.

За столиком нікого, невідомо, куди всі розбіглися. Рома теж вийшов на вулицю. Сиділа одна, покинута і нещасна, а так все добре починалося. Куди поділася впевнена в собі дівчина, якою я була на початку вечора? Зникла, коли зрозуміла, як над нею посміялися, не сказавши правду.

Сльози застилали очі… Марійчиному святу загрожувала злива з моїх очей. 

— Анько, що сталося? Ти чого ревеш? — виявилося, Маша танцювала поряд, а я її навіть не помітила.

— Єгора бачила, він з дівчиною. Нікуди не їздив, погрався зі мною і знайшов для себе кращу партію, сидять за столиком в іншому кінці залу.

— От зараза! Я йому зараз влаштую!

— Ні, Машо, нічого не потрібно влаштовувати. Мені прикро, що я така наївна. На Єгора мені плювати.

— Ну хочеш ми поїдемо додому? — обійняла мене подруга.

— А решта де?

— Віка пішла, Дімка ще не прощався, але речей його не бачу.

— Не буду я через нього йти. Ще цього не вистачало, зараз піду вмиюся і будемо танцювати.

— Впізнаю свою Аньку, давай ще що-небудь замовлю?

— О ні, алкоголю мені на сьогодні досить, давай сік.

Пішла до вбиральні привести себе до ладу. Витерла розмазану туш вологими серветками. Стало легше. Все не так погано, як здавалося, на панду не схожа. Добре, що Кирила немає, побачив би мене заплакану. Такого задоволення я йому не дам.