Розділ 4

Аня

— Ні, Машо, краще чорну, вона елегантніша, — дві години ми ходимо по торговому центру, не обділяючи увагою жоден магазин. Маша переміряла цілу гору одягу, а вибрати ту саму сукню ніяк не може.

— Ти впевнена? Вони мені вже всі на одне обличчя.

— Так, впевнена. Ти в ній красуня. Сукня до підлоги, спина відкрита, тканина красиво облягає фігуру. Навіть закритий верх нічого не псує, є де розігратися уяві. Машулю, всі чоловіки у клубі впадуть до твоїх ніг.

— А ми відкинемо їх і пройдемо з високо піднятими головами.

Мені б навчиться так себе тримати. Ніколи не бачила її в сльозах через хлопця.

У школі вона зустрічалася з Максом, якого сама й кинула, сказавши, що він її дістав. Влітку був Рома, з яким у мене були хороші стосунки, але і Рома не зміг утримати Машу. Вона заявила, що з ним їй нудно. Мені було шкода хлопця, але змусити Машу покохати, не в моїй владі. З Ромою ми досі спілкуємося. Та й з Машею вони залишилися друзями. Вміє Машка відпускати ситуацію і не зациклюватися на минулому. Я навіть подумати боюся, як би поводила себе, запропонуй мені Єгор залишитися друзями. Точно б пику роздряпала. Терпіти його не можу.

З похмурими думками я провела весь вечір. У мене, напевно, метеозалежність. Погода плаче і я сумую.

П'ятниця пройшла напрочуд спокійно. Мабуть, в кінці тижня нікому не хотілося псувати настрій. Викладачі не діставали, студенти чекали вихідних.

І тільки Віка щосили вправлялася в дотепності. Атмосфера між нею і Дімою загострювалася з кожним днем. Скоро повітря почне іскрити. Не могла повірити, що це все через докучання з його боку. Та він особливо і не смикав її, тільки крихіткою називав, а вона спалахувала від одного слова. Усе більше переконуюсь, що є у них своя таємниця.

— Маш, якщо він там буде, я не піду, — прошипіла Віка на парі.

— Вікусь, ну як це не підеш? Це ж моє свято, а не Діми. Це я тебе запросила.

— Не звертай уваги, — підключилася я. — Сядемо разом і не будеш дивитися в його бік.

— Тільки заради тебе, Машо, — здалася Віка.

— От і чудово! Буде весело.

Після пари Віка швидко зібралася і пішла на вихід. Дімка ж, щоб чули ВСІ заволав:

— Погуляємо завтра, дівчата! Машулю, я обов'язково буду!

Так, неприязнь на обличчя. Хоча від ненависті до кохання один крок. Але з Вікою краще цю тему не заводити. Порве, як Тузик ганчірку.

— Ань, ти йдеш?

— Ти біжи, Машо, мені ще у справах треба.

— Ну тоді бувай. Я зараз з мамою по магазинах, а потім готувати на завтра.

— До завтра, — махнула рукою. — І не сподівайся виспатися.

— Та знаю я тебе, — усміхнулася Машка і вискочила з аудиторії.

Я трохи почекала і пішла купувати кульки. Щороку купую їй зв'язку повітряних кульок, що відповідає кількості років. Сьогодні це дев'ятнадцять. Доставивши всю цю яскраву і блискучу красу, закрила в батьківській спальні. Раптом ще подруга примчить.

Діставши пакети з бабусиними подарунками, вирішила вибрати сукню на завтра, потрібно відповідати іменинниці. Зупинилася на темно-синій сукні трохи нижче коліна на широких бретелях. Трошки приталена, з приємної блискучої тканини. Під неї взую замшеві туфлі на шпильці. Хочу завтра виглядати на всі сто!

Все підготувавши вирішила лягти спати раніше, щоб вранці бути бадьорою.

О шостій ранку я вже стояла біля Машкиної кімнати поруч з батьками. Увірвавшись в спальню, голосно закричали всі разом:

— З днем народження!

Сонна Машка, перелякана, з величезними очиськами схопилася, не знаючи, куди тікати.

— Я посивію в дев'ятнадцять. Анюто, ти як завжди! На сімдесят років ти теж стільки принесеш?

— Не будь дуже розумною, приймай подарунки, — поцілувала іменинницю в щічку. — З днем народження, подруго.

— О-о-о, це те, що я думаю?

— Так, твої улюблені парфуми.

— Спасибі! Обожнюю цей запах.

— Батьки вручили дочці сертифікат на навчання в автошколі.

— Ну доню, вчися добре. Про автомобіль ми з мамою подумаємо.

А подумати їм точно доведеться, Маша давно просить у них новеньку червоненьку автівку.

— Так, швидко всі снідати! — заметушилася тітка Олена.

Селфі з іменинницею, і матеріал для мого другого подарунку готовий.

Після сніданку Маша пішла досипати, а я поскакала до себе.

Переробивши купу справ по дому, трохи подрімала, а потім доробила свій відео подарунок. Я хотіла його зробити ще на вісімнадцятиріччя Марії, але тоді майже весь час проводила з Єгором і просто не встигла вчасно. І якраз влітку, сидячи і горюючи за втраченими стосунками, згадала про цей задум і вирішила втілити в життя.

Скинула на флешку відео з наших спільних фотографій з самого початку дружби, приблизно років з п'яти, коли Машині батьки переїхали в наш дім. Додала сьогоднішню фотку, перев'язала флешку стрічкою і все, подарунок готовий. Час починати збори. Прийнявши душ, висушила і вирівняла волосся зав'язавши його у високий хвіст. Вечірній макіяж, як годиться. Темно-червона помада на вустах, красиві сережки з сапфірами, подарунок батьків на сімнадцятиріччя. Нова білизна і навіть панчохи замість звичних колготок. Сукня, крапелька улюблених парфумів, туфлі, і ось — на мене дивиться красива, впевнена в собі дівчина. Ух! Сама себе не впізнаю. Набридло сумувати. Хочу нормальної уваги з боку хлопців. Відчуваю себе відмінно. Надівши пальто і захопивши клатч, підморгнула собі красивій і пішла на свято. Вдома мене ніхто не чекає, можу гуляти всю ніч.

У Машки двері були відчинені.

— Маш, я прийшла, чого не зустрічаєш? Поки знімала туфлі, вигадувала промову для вручення подарунка.

— І куди ти так вбралася? — можна не обертатися, я і так знала ЧИЙ це голос. Чому мені ніхто не сказав, що він теж прийде?

Різко розвернулася. Він стояв, притулившись до одвірка, на обличчі нуль емоцій. Що за дурна звичка, дивитися прямо в очі? Екстрасенс чи що?