Глава 1. Осінь під однією партою

Вересень закінчився швидко. Сергій та Катя почали сидіти разом. Вона - усміхнена, жива, з іскрою в очах, він - тихий, спостережливий, ловить кожний її рух, кожен погляд, кожну емоцію.

— Чого ти такий мовчазний? - спитала вона одного разу.

— Не знаю.. просто слухаю. Не люблю розмовляти, - відповів Сергій.

— Та що ж слухати, я ж не радіо..

— Але схожа, - лагідно усміхнувся він. — Говориш настільки мелодійно, що хочеться слухати ще й ще.

Вона засміялась. Та настільки голосно, обернулись навіть однокласники.

Урок за уроком — Катю пересадили до Кирила. Того самого, на якого вона дивилася частіше, ніж на дошку. На Кирила взагалі багато дівчат заглядають. Сергій в цей час почувався дивно, неначе з нього витягнули емоційну пластинку. Настав останній урок — фізкультура. Всі раділи. сміялись. Хто грав у баскетбол, хто у волейбол. Сергій стояв осторонь, активно спостерігаючи.

— Ходімо пограємо! - сказала Катя, підійшовши до нього.

— Вибач, але не хочу, - коротко відповів він.

— Ну, як хочеш - знизала вона плечима, та пішла грати далі. Урок закінчився. Всі ще грали, не хотіли йти додому, коли Сергій швидко побіг за речами до роздягальні. Додому він не поспішав - стояв біля виходу, чекав.

І Коли вона вийшла, злегка здригнулась — не очікувала його побачити.

— Я тебе проведу, - сказав він, трохи ніяково.

— Та я недалеко, - відповіла вона.

— Я теж. Просто по дорозі.

Вони йшли повільно. Багато розмовляли, особливо про навчання, музику, уроки, сни, неначе вони боялись тиші. Повітря пахло свіжоспеченим хлібом. «Мабуть моя бабуся пече», подумав він. Цей запах та її присутність переплелися в одну приємну, теплу картину.

— Ти колись закохувався? - Спитала Катя.

Він замовк. Мовчав дуже довго, але наважився:

— Навіть не знаю.. але, здається, прямо зараз - в тебе.

Каті стало приємно, і з посмішкою на обличчі вона спитала:

— Жартуєш?

— Не знаю, може й ні, - тихо відповів він.

Він дивився на неї, вона — на небо. Панувала тиша.

— Замріялась, мабуть, - прошепотів Сергій.

Вона не почула. І тоді він подумав, що, мабуть, отак і починається все, що згодом починає боліти.