Пролог

- Ти новенький, так?

- Мабуть, видно одразу - ніяково посміхнувся Сергій, знявши капюшон.

Шкільний коридор гудів від сміху дітей, від розмов вчителів, запах крейди та хлорки змішався з ароматом найдешевших парфумів.

Перший день в школі - стрес. Як перший вдих після довгої паузи. Трохи страшно, але одночасно і цікаво. Сергій йшов повільно до кабінету, стискаючи в руках рюкзак. Голос, який одразу зачепив десь всередині почув Сергій.

- Катю, ти справді це зробила? - сміявся хтось біля вікна.

- А що, не можна? - Відповіла вона, піднявши свій погляд, де проходив сам Сергій.

І цей погляд на мить зустріла і Катя. Мить - і серце почало битись швидше.

- Пульс 120, - показав смарт-годинник Сергія. Катя на щастя це не помітила.

Вона усміхнулась, але не йому. Але Сергію цього вистачило, щоб світ навколо перестав існувати. З часом він дізнається, які хобі у Каті, що вона любить каву без цукру, завжди запізнюється на перший урок, а її звичка дивитись в очі означає брехню. Але зараз для Сергія це звичайна однокласниця, через яку світ навколо став теплішим.

- В тебе який зараз урок? - спитала класна керівничка біля дверей свого кабінету.

- Українська, сказав Сергій.

- То ходи, і не запізнюйся, як усі інші.

Сергій кивнув та пішов до класу. А там - знову вона. З часом він зрозумів, що Катя - його однокласниця. Повітря пахло яблучними парфумами та новою крейдою. Катя йому кивнула, немов би привіталась. Сергій хотів сісти біля неї, але місце було зайнято - разом з нею сидів якийсь хлопчина. Сергій пішов та сів за вільну парту. З часом Катерина сама пішла на контакт з Сергієм, і кожен раз його смарт-годинник відображував пульс 120…