Подяка

Ну що ж...

Якщо ви зараз читаєте ці рядки, то вітаю - ми вижили.

І ви. І я. І Ліра. І навіть Дезмор, хоча за рівнем стресу йому вже давно мали б видати окрему нагороду.

Чесно кажучи, коли я починала писати цю історію, то навіть не підозрювала, що одного дня буду сидіти й писати подяку людям, які разом зі мною пройшли весь цей шлях від першого «ой» до фінального «ну нарешті!».

Дякую вам за кожну прочитану сторінку.

За кожну емоцію.

За кожне повідомлення, коментар і реакцію.

Ви навіть не уявляєте, наскільки сильно авторів надихають ваші слова. Іноді один коротенький коментар здатний повернути бажання писати після важкого дня краще, ніж кава. А я дуже люблю каву.

Тому якщо вам сподобалася ця історія, не тікайте мовчки в захід сонця.

Ліра вже дивиться на мене дуже підозріло.

Білка взагалі вимагає окремий відділ коментарів для себе.

А Дезмор робить вигляд, що йому байдуже, але ми обидві знаємо, що це брехня.

Тож залиште кілька слів під книгою.

Поставте вподобайку.

Додайте книгу до бібліотеки.

Порадьте її друзям, подругам, сусідам, колегам, коту, собаці, білці в парку - загалом усім, хто любить пригоди, магію, романтику і трохи пухнастого хаосу.

Бо саме завдяки вам ця історія живе.

І саме завдяки вам народжуються нові.

Дякую, що були поруч.

Обіймаю кожного з вас.

І пам'ятайте: якщо одного дня у вашому житті з'явиться срібний барс із сумнівними життєвими рішеннями - не панікуйте. Можливо, це просто початок нової пригоди.

З любов'ю та величезною вдячністю,

ваша MORANA ❤