Дорослий світ дитячими очима

Впродовж останнього місяця, відколи Алісі виповнилося сім, вона занурилася в дорослі питання та доросле життя. Її цікавило майже все: чому всьому має бути своє місце, навіщо одружуватися, і чому до супу не варто кидати цукерки. Дівчинка ніяк не могла збагнути, чому татові не можна йти на роботу в піжамі — адже вона йому так подобається! Що вже казати про почуття, особливо коли мова заходила про кохання. Тож, коли Аліса запитала, чому Марі з Фредеріком ходять тримаючись за руки, відповідь «аби зрозуміти, потрібно відчути» її зовсім не влаштувала. Дівча вирішила, що це певний ритуал — як чистити зуби перед сном.

Але це був лише початок. Терпець дорослих увірвався, коли Аліса почала планувати одруження Чешира. І байдуже, що киці в нього ще не було. Сказати, що Кіт виглядав збентеженим — це нічого не сказати. Особливо тоді, коли дівчинка вирішила змінити його образ, підбираючи для нього одну з численних таткових краваток.

Папуга ледве не надривався зі сміху, спостерігаючи за цим, та коли побачив, як Кота запихають у шкільний рюкзак — миттю рвонув на допомогу. І вчасно! Коли дорослі увійшли до кімнати, допакувати залишалося тільки хвіст, який несамовито смикався на всі боки, не зважаючи на численні прохання бути слухняним. Врятувавши Чешира, Артур особисто відвіз доньку до школи. Ліліан залишилася вдома, заспокоюючи потерпілих.

Дорослі, а разом із ними й звірі, серйозно замислилися: що ж робити далі? Того ж вечора, вклавши Алісу спати, колегія зібралася в альтанці на екстрену нараду. До неї увійшли Марі, Фредерік, Артур, Ліліан, Арчібальд та Ельза. Після тривалих обговорень було розроблено план. Чешир із Гектором розуміли: без їхньої допомоги Аліса не впорається.

І ось, суботнього ранку, пролунав вирок:

— Сьогодні в тебе буде можливість займатися дорослими справами! — оголосив Артур.

Почувши це, дівча радісно побігло на кухню.

— Тітко Марі, сьогодні мені дозволили займатися справами дорослих, — повідомила Аліса. — Тому я хочу всіх почастувати сніданком!

— Ох, звісно ж, крихітко, — промуркотіла Маріанна. — Позичити фартух?

Кивок головою — і за мить фартух уже був на дівчинці. Виходячи з кухні, Марі швидко оглянула робочу зону, перевіряючи, чи замінила гострі ножі на менш небезпечні. Переконавшись, що все гаразд, вона причаїлася за дверима.

Аліса залишилася сама. Вона підійшла до кухонного приладдя — і згадала, що не вміє готувати. Розвівши руки в боки, дівчинка стурбовано оглядала кухню в пошуках ідей. Жінка, вдоволено хмикнувши, вирішила дати їй трохи часу, а потім повернутися нібито за водою для квітів — щоб «випадково» допомогти та навчити, наприклад, готувати тости з джемом.

Чешир із Гектором, які все бачили зі схованки, почали перемовлятися.

— Гекторе, треба щось робити, — Кіт хвостом розсікав повітря.

— Твоя правда. Інакше вона втратить віру в себе, — погодився папуга й обережно пройшов на кухню.

Аліса тим часом вирішила оглянути холодильник. Витягла банку з варенням і помідор. Розглядала, розмірковуючи.

— Бінго! — зрадів Кіт, помітивши хліб у хлібниці.

Вусань шуснув туди, а птах одразу підлетів до нього, щоб привернути увагу. Побачивши це, Аліса вирішила: так, це буде ідеальний сніданок. Погладивши друзів, вона взялася до справи.

Чайник поставлений, хлібці на столі. Варення на скибках, а зверху — тонкі скибочки помідора. Чайне листя в глечику запарюється окропом. Чесно кажучи, усі ці лялькові чаювання були не марні. Марі зазирнула у шпарину — і, побачивши впевнені рухи дівчини, вирішила не втручатися. Частування подали до столу. Того ранку дорослі зробили невелике відкриття: варення з помідорами смакує не гірше, ніж майонез із помідорами.

Важко сказати, чому саме сьогодні Фредерік вирішив підстригти газон. Трава виглядала охайно, хіба що кульбабки тут і там колихалися від легкого подиху літнього вітру. Можливо, справа була в чайному листі, яке доводилося жувати з кожним ковтком чаю на сніданок? Хтозна.

Натягнувши смугасту кепку, чоловік вийшов у зелене море, кермуючи газонокосаркою, мов капітан корабля. Смуга за смугою він вирівнював і без того рівну траву, беручи курс на кульбабкові острови. Захоплюючи один із них, Фредерік відчув, як хтось смикає його за сорочку ззаду. Обернувшись, він побачив Алісу. Дівчинка витирала краплину варення з щоки й дивилася знизу вгору.

— Гадаю, я готова, — промовила вона, зиркаючи на газонокосарку так, наче збиралася нею зістригти всі газони світу.

Фредерік занепокоєно окинув поглядом подвір’я — шукав іншу роботу для Аліси. Він їй довіряв, але ще місяць тому вона ледве дотягувалася до ручок агрегату.

— Не хвилюйтесь, я уважно спостерігала за вами, повторюючи кожен рух, — дівчинка зробила кілька кроків, ідеально імітуючи ходу Фредеріка. — І взагалі, ви ж не траву косите, а на кульбабки полюєте.

— Уважна, глянь но, — потерши підборіддя, чоловік показав пальцем на другу половину саду. — Хочеш спробувати?

Питання було суто формальним — відповідь була очевидна. Хоча Фредерік і не погоджувався брати участь у плані дорослих, перфекціонізм змусив його здатися. Він поставив одну умову: буде поруч і втрутиться, якщо щось піде не так. Після короткого інструктажу Фредерік показав, як вмикати й вимикати техніку.