Розділ XVII: Безпека у школі.

Розділ XVII: Безпека у школі.

Яструб Куо літав високо під хмарами, приборкуючи повітряні потоки своїми міцними крилами, намагаючись ніколи не залишати своєї тіні на землі. Він заздалегідь ділив територію суші на сектори. Потім, літаючи у небі, клаптик за клаптиком вивчав  свою карту. Ніщо не могло сховатися від його пильного ока, що відрізняло  комаху від піщинки на відстані кількох кілометрів.

  Але маскування, яке використали звірі для захисту школи, залишило їх невидимими навіть для очей Куо. Це потішило дітей та вчителів, бо вони зуміли перехитрити яструба.

Щур Ратан добре знав, що скупчення різних звірів у одному місці завжди привертає небажану увагу. Дізнавшись від кролика Пуллі про талант миші Мі плести килимки та сітки, він попросив її виготовити для школи маскувальну сітку. У перші дні навчання вона стала у пригоді. Та безпекові заходи на цьому не закінчилися.

  Борсук Діг спорудив по периметру школи кілька глибоких нір, у яких при перших ознаках небезпеки можна було сховатися звірям. А для захисту птахів дикобраз Довга Голка використав колюче гілля дикого терену. Він був складений великими купами і лежав, погрожуючи гострими голками на все біч.

  До всього цього сова Даука розробила систему оповіщення.Сигнали тривоги  дублювалися її родичами - сичами, які постійно стояли на сторожі біля своїх дупел. Навіть після уроків звірята, бігаючи по лісі у своїх звичних дитячих справах, бачили сторожів - сичів. Ті дивилися на все, що рухається, повертаючи голову по повному колу, навіть не змигнувши очима.

  Спочатку це було незвично і трохи дратувало. Та коли хтось із дітей губився у заростях і сови своїми криками допомагали їм знаходити шлях додому, всі заспокоїлися і сприймали їхні загадкові постаті як належне.

  У кролячій сім'ї мало що змінилося. Пуллі ріс швидше своїх сестер Зукі, Кабі та Айри, після школи одразу біг на прогулянку. Надвечір стрибав до сестер у сад, і після швидкого перекусу розповідав їм про все, що бачив і чув під час своїх прогулянок. А його прогулянки були довгими, як і його лапи, що постійно вимагали тренування.