Розділ IX: Знайомство з рікою.

Розділ IX: Знайомство з рікою.

Горобець Чікі, який постійно висів у небі, подав сигнал, що вони вже наближаються до берега річки і першим мешканцем, якого вони зустріли, була блискуча і граційна видра. Вона постійно мружила свої очі і з цікавістю роздивлялась кроленят, а упевнившись, що Коата зі своїми дітлахами  не несуть ніякої загрози, вона залюбки познайомилася з ними і запропонувала свою допомогу.

Видру звали Тері, жила вона із своєю сім'єю у норі на березі річки, ловила рибу і цілими днями плавала, шукаючи здобич. Виконуючи свої обіцянку, вона повела кроленят знайомитися із своїми давніми друзями -  сімейством бобрів, які жили неподалік і славилися своєю гостинністю і люб'язністю.

Хатку бобрів була видно здалеку, стояла вона на березі великого ставища, яке бобри створили самостійно, кинувши у воду ріки величезне дерево, яке стало основою майбутньої греблі і відтепер мали постійний клопіт, бо на їхньому тихому ставочку завжди відпочивали річкові птахи, а видри і ондатри  ловили рибу, тому бобрам завжди бракувало часу на будівництво греблі, адже кожному гостю мусили приділити хоча би хвилину, а слухати розповіді тітоньок - качок можна було годинами. Але бобрів це влаштовувало, вони звикли до своїх гостей і вміли так розпланувати свій день, що всім вистачало уваги і всі гості були задоволені. 

Хатина була зроблена із сухих гілок, міцно переплетених очеретом, у стінах були маленькі віконця для вентиляції, а вхід у хатку був зроблений прямо з- під води, тому в ній завжди було безпечно і затишно, а непроханим гостям потрапити в середину борової оселі можливості не було. 

Біля хатини якраз відпочивала вся сім'я бобрів. Великий бобер Род, зуби і шерсть якого виглядали дуже войовничо, мав на диво сумирний норов, за що його поважали сусіди і обожнювали двоє маленьких бобренят, з якими він вовтузився біля хати, поки мама Рада наводила лад у своєму господарстві.

Побачивши, що до них наближається видра зі своїми новими знайомими, вони дружно підняли свої хвости-весла вгору, показуючи тим самим, що  раді знайомству і запрошують гостей до себе на гостини.

Чутка про появу на березі річки лісових гостей з дальніх кордонів( а саме так мешканці річки називали всіх, хто не був таким), миттю облетіла всю округу і до борової хати почали підходити та підпливати чаплі, качки, гуси і інші птахи, перелічити яких було просто неможливо. Гамір, який здійняло це пташине товариство, був такий, що бобер Род, не зважаючи на свою лагідну вдачу, мусив декілька разів шелеснути по воді своїм могутнім хвостом і пригрозити самим гучним гостям негайною депортацією.

 Видра Тері та її подруга ондатра Ускра взяли на себе честь представити кролів річковому товариству, розповівши хто вони, звідки і з якої нагоди з’явилися у їхньому очеретяному володінні. І поки дорослі розповідали одне одному про свої способи виживання у природі, малі кролі з новими товаришами бобренятами розчинилися серед пташиної зграї, побігли бавитися, чим не на жарт налякали Коату, яка найбільше в житті боялася втратити своїх дітей ще раз, хоч і не надовго.

Сонце неспішно наближалося до горизонту і кролі, розклавши отримані від хазяїв гостинці по своїм торбинам, почали збиратися  додому. Подякували за теплий прийом, взяли обіцянку про зворотній візит і вирушили в дорогу. Тері з Ускрою довели їх до  лісової галявини, побажали щасливої дороги і пішли назад до ріки.