Розділ 24. Не соромся мене

Перший пункт у нашому з Кайлом плані — це Мел. Із завмиранням серця я прямую до її охайного будиночка, який, здається, захований від допитливих очей за густими чагарниками бамбукових пальм. Чим ближче ми підходимо до її ґанку, тим сильніше мене охоплює хвилювання. Долоні спітніли настільки, що я час від часу витираю їх об сукню. Перед її дверима я декілька разів поправляю волосся, наче йду не до подруги, а до якогось красеня, який ось-ось розіб’є моє бідолашне серденько.

Кайл ховається за листям пальм і пильно спостерігає за мною зі свого укриття. Я роблю глибокий вдих, намагаючись приборкати тремтіння, і невпевнено стукаю у двері Меліси. Перший стукіт виявляється тихішим за моє серцебиття, тож доводиться повторити ще раз.

— Ні! — голосно викрикує мені в обличчя Мел, різко відчиняючи двері. — Йди геть! Не хочу тебе бачити, Каю!

— Стривай! Меллі! — Я ледве встигаю схопитися за двері, коли Меліса майже зачиняє їх. — Вислухай мене! Я не хотіла, аби все сталося саме так!

— Та що ти кажеш?! Ти, Каю, найегоїстичніша людина, яку я коли-небудь зустрічала! — волає Меліса на все подвір’я так, що, здається, навіть чагарники здригаються від її крику. — Не хотіла?! Ти прекрасно знала про мої почуття до Ештона! Ти вчинила настільки гидко, що я не можу навіть дивитися у твої брехливі, бридкі оченята! Мені байдуже до твоїх сліз — ти вмієш співчувати лише своїй товстій дупі!

Її слова, наче стріли, що одна за одною встромляються в моє серце. Мені безмежно важко триматися, тому я кривлюся від зрадницьких сліз, які скочуються по щоках. Я намагаюся їх витерти, але все марно. Мені не під силу приборкати те, що виривається назовні. Мел така розлючена, що мені навіть страшно дивитися у її палаючи від люті очі.

— Я заслуговую на твоє обурення… — кажу я крізь схлипи. — Я дуже образила тебе, Мел. Благаю, пробач мені за те, що сталося. Вибач…

— Навіть не сподівайся, Каю! — кричить моя подруга, не даючи мені договорити, — усе це твоя провина! Через тебе я застрягла тут із людьми, яких ненавиджу! І тебе я теж ненавиджу, чуєш?! Забирайся звідси геть, клята самолюбка! Хотіла казкового дня народження, га? Ти отримаєш усе, на що заслуговуєш! Повір мені. З днем народження, стерво!

Мел гримає дверима так гучно, що на якийсь момент я перебуваю в повному ступорі. Ще ніколи не бачила її такою фурією. Можливо, вона казала про свої почуття до Ештона, але я навіть не здогадувалася, що вона настільки закохалася у нього. Я намагаюся приборкати свій плач, та мені погано це вдається. Горло стягує спазм, змушуючи хрипіти. Жадібно ковтаючи повітря, я тихо скиглю, не розуміючи, що робити, аби повернути свою найкращу подругу. Ми ніколи не сварилися з нею настільки сильно! 

— Гей! — гукає мене Кінг, хапаючи за руку, — все буде добре, чуєш? Вона охолоне, Каю.

Він пригортає мене до себе, міцно обіймаючи, наче маленьку дитину. Його рука лагідно гладить мою голову, даруючи відчуття підтримки. Та мені зовсім не кортить рюмсати перед дверима Меліси, яка, напевно, усе ще стоїть біля дверей, прислухаючись до того, що відбувається на ґанку. Це нечесно, що навіть у цій ситуації я не сама. Поруч зі мною Кінг, який втішає мене, приборкуючи той біль, що розриває усе всередині на шматки. Та в Меліси немає нікого, з ким можна було б розділити весь цей смуток і гнів, які затьмарюють розум. Вона так само потребує обіймів, але їх отримую лише я!

Я відсторонюю Кайла, дякуючи йому, бо мені зовсім не хочеться бути тією клятою самолюбкою, яку ненавидить Мел! Я мушу впоратися з цим самотужки. Тільки так буде правильно і чесно! Я витираю сльози рукою, рушаючи з місця, і прямую кудись уперед, навіть не уявляючи, куди саме. Та Кайл знову з’являється поруч, наче казковий принц, який завжди знає, що саме потрібно принцесі. Він підморгує мені, усміхаючись так щиро, що я на якусь мить забуваю про свій сум.

Ми рухаємося за планом, але другий його пункт обіцяє таку ж поразку, як і перший, адже обирати купальник з Кайлом — справжнє випробування. Кінг знає, що саме потрібно принцесі, тільки ось я зовсім далека від цього титулу! Він привертає увагу не лише продавчинь, а й усіх жінок, які наче спеціально купчаться в кожному клятому магазині, куди ми заходимо. Вони пильно стежать за кожним його рухом, наче він кінозірка, яка вирішила навідатися до богом забутої крамниці. Мені незручно бути поруч із ним, незручно отримувати його увагу. Мені здається, що всі дивляться на нас і думають: що цей красень робить поруч із таким товстим опудалом?

Я намагаюся триматися якнайдалі від Кайла, але це нереально, бо він знов і знов усміхається до мене, підходячи ближче. Він жартома пропонує мені купальники, підморгуючи, аби я кепкувала разом із ним. Та я просто не можу! Мені настільки соромно за себе, що я шарію від одного лише погляду Кінга. Від його слів по моїй спині табуном біжать мурахи, і він, здається, зовсім не бажає бачити, наскільки кепсько я відчуваю себе в подібному місці. Обирати купальник з хлопцем — не для таких дівчат, як я! 

— Примір-но це, люба, — каже мені Кайл, щиро усміхаючись. Він простягає купальник з таким грайливим поглядом, що в мене трусяться коліна. — Тільки дай поглянути на себе, а не як минулого разу, добре?

Я опускаю очі в підлогу й хутко прямую до роздягальні, де важко зітхаю, дивлячись на себе у велике дзеркало. Я навіть не намагаюся примірити запропонований Кінгом купальник. Усе, що мені потрібно, — це зрозуміти, як найшвидше забратися звідси геть. Я притуляюся спиною до холодної стіни, накриваючи долонями обличчя, і кілька хвилин просто стою так, розмірковуючи й намагаючись перевести подих. 

— Ти там як? — чується голос Кайла, який діє на мене, мов електричний струм, — усе гаразд, люба?

Він це навмисно?! Нащо так називати мене при сторонніх? Навіщо він грає на публіку? Невже не розуміє, як мені незручно? Чи все ж таки розуміє, але свідомо змушує мене червоніти? Я тремчу від почуттів, які вирують наче зграя шалених кажанів.