Розділ 17. Перший поцілунок

Новина Кайла шокує мене настільки, що я не знаю, як на неї реагувати.

Я не маю уявлення, що таке втратити рідну людину. Як це, коли ти точно знаєш, що більше ніколи її не побачиш?

Якими б складними не були мої стосунки з мамою, я знаю: вона жива. Я можу побачити її, якщо захочу, або принаймні почути її голос. Але Кайл не має такої можливості. Від цього він страждає так сильно, що ридає у моїх обіймах, немов маленький хлопчик, який шукає підтримки та тепла.

Я притискаю його міцніше, утикаючись носом у його шию, не думаючи ні про що інше. Моє серце не б’ється швидше від цих обіймів — воно болить, як і серце Кайла в цю хвилину. Можливо, ми справді кармічні брат і сестра? Між нами утворився зв’язок, який я не в змозі пояснити. Я просто відчуваю: він — моя споріднена душа.

Кайл намагається триматися, згадуючи, якою життєрадісною була його мама і як сильно вона не хотіла, щоб її син розм’як, ніби дівчисько. Він жартує та усміхається, але я знаю, як боляче йому всередині. Я помічаю це навіть за найменшими ознаками: він часто глибоко зітхає, пригнічуючи емоції; його усмішка час від часу стає сумною, а очі наливаються сльозами, хоч він намагається цього не показувати; іноді він замовкає на кілька довгих хвилин, немов навіть вимовити слово важко, адже думки весь час повертаються до матері.

Цього вечора ми не відходимо одне від одного ні на мить. Я, як і завжди, підкоряюся його примхам, роблячи все, про що він просить. Ми їдемо на пляж, купуємо їжу й напої, вимикаємо телефони. Якщо йому потрібно виговоритися — я мовчу. А коли відчуваю, що власні думки починають затягувати його в темряву, починаю говорити без упину, аби він бодай ненадовго забув про своє горе.

Ми довго сидимо на трохи прохолодному піску, проводжаючи захід сонця, а потім разом зустрічаємо новий день — так само мовчки, вдивляючись у лінію горизонту.

Цілу ніч ми говоримо, милуючись зірками й величезним місяцем, що залишає на морській гладіні яскраву доріжку, ніби в якійсь казці. Все навколо дихає магією, яка іскриться в повітрі. Мені здається, ніби це відбувається не зі мною: ще ніколи в житті я не відчувала такої чарівної атмосфери, такої захопливої краси, від якої перехоплює подих.

Це вечір наших спогадів про дитинство, легкого смутку й дружньої підтримки, що повільно переростає в нічну душевну бесіду, даруючи полегшення і тиху радість від одного лише погляду на морське узбережжя вночі під яскравим місяцем. Кінг часто шукає втіхи в моїх дотиках — обіймає мене за плечі або кладе голову мені на коліна, аби відчути тепло й підтримку. Йому важливо знати, що хтось поруч, що він потрібен, що він не один у цьому жорстокому світі.

У теплих променях світанку його обличчя здається ще привабливішим: великі карі очі із захопленням вдивляються в ранкове небо, а вії, висохлі від сліз, виглядають довгими, майже ляльковими. Він щиро усміхається, віддаючись загадковій миті народження нового дня, а я не можу не милуватися ним, мов картиною в галереї — довго, уважно, шукаючи прихований сенс у мазках і грі фарб. Напевно, він ніяковіє від мого пильного погляду, але Кайл лише жартує й не забороняє мені дивитися на нього.

— Ти справжній, — кажу я, вловивши ідеальний момент, аби нагадати йому про це.

Він усміхається, стискаючи мою руку — міцно, але до запаморочення ніжно.

— Лише ти здатна змусити мене в це повірити, — Кайл зазирає мені в очі й ніяково підгинає губи. — Пообіцяй, що будеш поруч завжди. Щоб нагадувати мені про це. Гаразд?

— Обіцяю, любий, — відповідаю жартівливим тоном, відганяючи незручність, яку викликають його слова. — Я буду поруч щоразу, коли ти потребуватимеш мене. Навіть якщо мій майбутній чоловік вижене мене з дому від ревнощів через те, що мій найкращий друг надто вже гарненький.

Кінг сміється, утикаючись чолом у моє плече, а я продовжую жартувати, адже страшенно не хочу бачити його сумним. Потай бажаю, щоб Кайл Кінг завжди так чарівно всміхався і сміявся — принаймні тоді, коли я поруч.

Я не в змозі зупинити той словесний потік, що ллється з мого рота, бо жахливо ніяковію: цей чарівник знаходиться надто близько до мене. Його дихання лоскоче мою шкіру, викликаючи табуни мурах.

— Знаєш, — каже він крізь сміх, — я такий радий, що тоді, на ґанку мого дому, ти залишилася зі мною. Якби не той день… я навіть не знаю, що було б зі мною зараз.

— Дорогенький, — я не дозволяю Кінгу договорити, помітивши, як його погляд знову наповнюється журбою. — Називай речі своїми іменами. Якби не я, ти б загинув ще від тієї лихоманки, коли я буквально витягувала тебе з того світу своїм супчиком! Ти так довго живеш, хлопче, лише завдяки Пухкенькій, яка зараз сидить поруч із тобою!

Я штовхаю його плечем, намагаючись підбадьорити й відігнати тугу, але майже непомітно відсторонююся, адже більше не можу витримувати цієї незручної для себе близькості. Моє обличчя, певно, червоне, як у вареного рака, та я старанно приховую справжню причину цього рум’янцю.

— Ти маєш привабливі форми, — заявляє Кайл, підморгуючи. — Саме такі дівчата подобаються хлопцям найбільше. Є за що вхопитися.

Від цього несподіваного компліменту я відчуваю, як палають щоки. Мені кортить пірнути в холодне море, аби хоч трохи остудити той жар, що розливається по тілу. Коли Кайл говорить щось про мою зовнішність, я звикла йому вірити: він з тих людей, що не вміють підлабузнюватися. Кінг завжди каже те, що думає, не надто зважаючи на наслідки чи почуття співрозмовника. Однак я не дозволяю собі зациклитися на його словах, вирішивши обіграти їх так, щоб звести все до жарту.

— А я собі думаю: «Чому він постійно лізе обійматися?» — сміюся я, кладучи голову йому на плече, аби він не помітив, наскільки мені соромно. — Як гадаєш, ми завжди будемо друзями? Старша школа незабаром закінчиться, й почнеться університетське життя.

Безумовно, мене лякає те, що чекає нас попереду. Майбутнє здається таким далеким, ніби воно десь за цим горизонтом, звідки щойно вийшло сонце, вітаючи світ своїми радісними променями. Проте мені хочеться вірити, що воно буде таким самим теплим і яскравим, як початок нового дня; таким спокійним, як сонячні промінці, що розпливаються по морській гладіні, і таким чарівним, як шум прибою.