Розділ 16. Кайл крізь і всюди

Минув місяць мого життя в ролі найкращої подруги Кайла Кінга, і я офіційно заявляю: я геть нічого не розумію в дружбі! Я й не підозрювала, що між «звичайною подругою» та «найкращою подругою» настільки колосальна різниця!

Він щодня забирає мене вранці до школи, навіть якщо я хочу прогулятися з Мел пішки чи проїхатись шкільним автобусом. У столовій він сідає зі мною, відокремлюючись від решти світу. Навіть наших друзів. Присягаюся, всі ті, хто раніше знущався з мене, тепер бояться гніву Кайла Кінга. Його злісне пирхання та кілька разів доведені до бійки суперечки зробили свою справу: тепер ніхто не сміє відкрито цькувати мене. І хоч іноді це втомлює, я не можу не відчувати… певну безпеку, коли він поруч.

На моє превелике щастя, ми не відвідуємо спільні предмети, але він липне до мене на кожній перерві, не даючи відійти ані на крок. Він заполонив собою та своєю «дружбою» геть усе! А найстрашніше для мене — люди тепер не просто помічають мене: я стала осередком загальної уваги старшої школи Оук Гроув! Однак завдяки Кайлу я принаймні відчуваю себе недоторканною, і треба зізнатися, в цьому є щось неймовірне.

Попри тотальний контроль, він поряд зі мною, не зважаючи на думку інших. Йому начхати на осуд, він завжди ласкаво усміхається мені та виглядає щасливим у ті рідкісні моменти, коли не ревнує до всього навколишнього світу. Навіть його сестра змирилася з моєю присутністю в житті її брата, хоча пліткувати при цьому, звісно, не припинила. Сімейство Кінгів таке вперте!

Хоча варто зазначити, що вона також змінилася за цей місяць.Медісон — або, як її називають подружки, Медс — стала більш уїдливою, а часом навіть агресивною. Вона почала лаятися з усіма, хто дивиться на неї не так, як їй хотілося б. Я навіть трохи рада заступництву її братика, адже в іншому випадку мені діставалося б більше за інших. Ця родина дещо лякає тим, як вони змінюються просто на очах.

Якщо Медісон поводиться відкрито, хоч і різкувато, її брат Кайл навпаки замкнувся в собі, ставши крижаною брилою. Він дозволяє лише мені одній проникати у своє крижане царство, затягуючи туди немов у вир. Кінг відсторонюється від усіх, намагаючись нав'язати таке ж саме бажання і мені. Здається, його неабияк дратує, що я продовжую спілкуватися з кимось із «зовнішнього світу».

Навіть після уроків він чекає на мене біля виходу, нагадуючи суворого батька з ременем у руках.  І не дай боже проігнорувати його або заявити, що поїду додому сама — він ледь не силоміць змушує мене сідати на його мотоцикл і їхати з ним! Я навіть починаю сумлінно виконувати домашнє завдання і ходити з Мел до бібліотеки, аби хоч на кілька годин відпочити від нього! Якщо я не відповідаю на повідомлення чи дзвінки зі швидкістю світла, він влаштовує мені справжній допит з особливою пристрастю: «З ким ти?», «Де ти?», «Рей поруч?», «Чому так довго відповідаєш?»

— Кайл Кінг мене дістав! — кричу, зірвавшись на всю бібліотеку після чергового допиту. — Я скоро розіб’ю цей бісів телефон!

— Чому б тобі не поговорити з ним? Ти маєш сказати Кайлу, що тобі потрібна свобода! Він поводиться, як твій хлопець, Каю! Він просто душить тебе своєю увагою, а ти тільки дозволяєш йому це, — відчитує мене Мел, ляснувши книгою, яку намагається читати вже близько пів години, — а як же Рей? Ти лише метаєшся між ними, розриваючись на частини. Вони навіть побилися вчора! Я в шоку наскільки сильно все змінилося. Ні, наскільки змінилася ти! 

— Тс-с-с-с! — роздратовано шипить на нас жінка за сусіднім столом. — З’ясовуйте свої стосунки за дверима!

— Вибачте… — я вмить зніяковіло зіщулююся від сорому.

— Ти!.. — сердито шепоче Мел, озираючись на роздратовану незнайомку, яка продовжує свердлити нас поглядом. — Що?! Я й так пошепки!

— Тс-с-с-с! — ще роздратованіше й голосніше шипить на нас та жіночка, поправляючи величезні окуляри.

— Пішли звідси! — кидає мені Мелісса, гнівно жбурляючи книжки до сумки.

Варто нам вийти на вулицю, як нас одразу зустрічає теплий весняний вітерець, що п’янить ароматом квітів та зелені. Це останній місяць весни, і до кінця навчального року залишається зовсім небагато часу. Наближається літо, але я не можу змусити себе радіти, адже це має бути повна свобода… свобода, яку в мене, вочевидь, відберуть до останньої крихти. Більше не буде відмовок, пов’язаних із навчанням. Через це я стаю дратівливою й напруженою: чим менше часу залишається, тим сильніше зростає паніка всередині мене. Мене не полишає погане передчуття, ніби ось-ось має статися щось жахливе.

Меллі схрещує руки на грудях і дивиться на мене так, ніби я змушую її чекати на якісь конкретні дії. Звісно, вона прагне, щоб я почала говорити першою. Але мені нічого сказати, окрім того, що я й так розумію, наскільки загрузла в цій історії з Кайлом, потураючи йому в усьому! 

Мені страшно навіть поглянути на Рея, який не знаходить собі місця через цю бридку ситуацію. Ще вчора він виплеснув усе, що думав, потайки завівши мене за ріг школи. Він перебував на межі, дивлячись на мене таким схвильованим, зляканим поглядом, що всередині мене все обривалося. Мій найкращий друг благав мене просто поговорити з ним! Він був настільки розгублений і відчайдушний, що я не стрималася та розплакалася від страху та власного безсилля. Рей мені небайдужий, але Кайл тепер володіє мною, наче лялькою! 

Тоді я нічого не змогла зробити — лише мовчки вислухала Рея, не приховуючи смутку в очах. І якби не з’явився Кайл, який вистежив, куди я пішла, я втекла б із Реєм від того тиску, що він чинить на мене. Мені кортить бігти світ за очі, аби не відчувати цього розпачу. Я просто не можу прийняти бодай якесь рішення, бо не знаю, чи буде воно правильним. Дідько, та я наче колода, що пливе за течією!

Мені подобається Кайл. Дуже подобається. Але та надмірна увага, якою він мене сковує, насправді душить, не залишаючи місця для чогось світлого й приємного.

Парадокс полягає в тому, що, розуміючи все це головою, я не можу чинити опір серцю, яке завжди стає на бік Кайла! Воно готове підкоритися будь-якій його примсі! Та мій розум періодично влаштовує страйки, вигадуючи все нові й нові причини втекти від цього всюдисущого тирана. Я цілком втратила контроль над власними почуттями, а усвідомлення гнітючої реальності руйнує мене зсередини.