Розділ 11. Це справді твоє бажання, Каю?

Ми на кілька хвилин зависаємо у мовчанні, не наважуючись порушити тишу, яка панує навколо так ворожо, що мені стає геть ніяково. Всередині вирують дивні почуття: я не знаю, як правильно вчинити. До того ж мені незрозуміло, що насправді відбувається. Спостерігати за кимось зі сторони завжди легше, ніж розв’язувати проблеми самотужки.

Часу на сон залишається дуже мало. Ліс потроху готується до пробудження, дрімаючи в прохолодному ранковому блаженстві. Подекуди вже прокинулися птахи: вони заходяться дзвінким співом, таким гучним і бадьорим, ніби намагаються помститися непроханим гостям за те, що ті не давали їм спокійно спати у їхній власній домівці.

Я приїхала сюди потайки, а отже, маю повернутися до того часу, коли батько прокинеться та увійде до моєї кімнати, щоб покликати на сніданок. Але оскільки у вихідні ми зазвичай не встаємо майже до обіду, я гадаю, що в мене є ще кілька годин сну про запас.

Зіщулюючись від холоду, я зиркаю в бік Кайла, який має відвезти мене туди, звідки взяв. Він виглядає стомленим та дещо стурбованим. Стоячи біля мене у своїй улюбленій шкіряній куртці, він схрещує руки на грудях, мабуть, так само як і я, відчуваючи прохолоду ранкового лісу. Їхати в машині з Ніком мені не до снаги, адже у такому разі я маю знаходитися з його сестрою в замкнутому і надто тісному просторі. Та і я вже звикла до мотоцикла та міцної спини Кінга.

— Треба хоч трохи поспати, — кажу я, і Кайл нарешті усміхається.

— Саме про це думав, — відповідає він, підморгуючи.

Він прямує до нашого з Реєм намету, чим викликає у мене неабияке здивування. Чому він не повертається до Кіри? Рей відразу перегороджує рукою вхід, зауважуючи, що місця не так вже й багато для трьох. Кіра наразі спить сама у великому наметі, у той час, коли Кайл хоче лягати разом зі мною та Реєм. В іншій ситуації, я пішла б спати до дівчини, а не з двома хлопцями, та через нашу дурну сварку з Брайт іншого виходу я просто не бачу. 

До того ж не скажу, що мені неприємно від того, що два красені ладні побитися за мене. Звісно ж, це дуже приємно! За стільки років я вперше відчуваю настільки бурхливі почуття, яким під силу перегорнути мій малесенький внутрішній світ догори дриґом. Дещо дивно усвідомлювати, що я можу комусь подобатися, особливо Рею, але поки що я не можу повірити в це на всі сто відсотків. Мені дуже важко комусь довіряти, особливо зараз, коли я дізналася стільки нового.Лише час може щось довести… або, навпаки, посилити мою недовіру.

— Кіра там одна, чи не буде легше лягти до неї? — пропонує Рей, намагаючись не перетворити це на нову сварку, але його слова все одно звучать доволі різко.

 — Я б з радістю, — усміхається Кінг, — ось тільки перед тим, як лягти спати, її знудило прямо у намет, і я дивом залишився цілим. Якщо хочеш, можеш сам туди лягти, а мені щось не дуже кортить. Скажімо, певною мірою, я роблю вам ласку. Спати без ковдр дуже холодно, а так ми хоч трохи зігріємося.

— Дійсно, — важко зітхаю я, — наші ковдри залишилися в тому клятому наметі. Ми навіть забули їх забрати! Мел попереджала нас, а я зовсім про це забула! Що ж, гадаю, іншого вибору у нас немає. Треба вже лягати, бо часу майже не залишилося. Давайте не будемо сперечатися хоч зараз? Мені вже остогидло постійно відчувати цю напругу. Ми друзі, тож не мусимо поводитися настільки недоброзичливо одне до одного.

— Згода, — дзвінко відповідає Кайл, даруючи мені лагідну усмішку. — Звісно, без ковдр буде досить кепсько, але я не заздрю Кірі, коли вона прокинеться цим ранком!

— Твоя правда, — сміється Рей, врешті ставлячи крапку на суперечці щодо місць для сну.

Стискаючи зуби, Блейк мовчки залазить у намет, де нахаба Кінг весело дражнить його, наче нічого й не трапилося. Мені дуже радісно бачити, як вони повертаються до тих дружніх відносин, які були у хлопців до цього дивного вечора. Я потай бажаю, щоб ми й надалі залишалися такими ж дружніми. І якщо доведеться, я готова просто спостерігати за ними з відстані, так само як і зараз, стоячи біля намету.

Усе це кохання — надзвичайно незрозуміла й важка для мене річ. Якщо кохати настільки складно, можливо, краще залишатися друзями, щоб уникнути всього цього болю?

Місця виявляється справді замало, тож про особистий простір можна забути. Але мені так хочеться спати, що байдуже на все, окрім відпочинку. Варто лише нахилитися до входу в намет, як починається нова вистава нашого мінітеатру. Кайл наполягає, щоб я лягла з його боку, через що Рей кричить, вимагаючи, аби я лягала саме з ним.

Якби тільки земля не була такою вологою й холодною, я б завалилася біля намету просто неба і чхати хотіла б на цих півнів. Тому, не звертаючи уваги на те, що хлопці продовжують з’ясовувати стосунки, я лягаю посередині, наказуючи їм відвернутися в різні боки й замовкнути. Сон огортає мене так швидко, що я навіть не помічаю, як втрачаю зв’язок із реальністю. Я засинаю, лежачи на спині, боячись поворухнутися, аби не розпалити нову війну.

Попри те, що ми лягли в одязі, в якийсь момент я відчуваю, як тремчу від холоду, поступово прокидаючись від цього жахливого відчуття. Розплющивши очі, я з жахом усвідомлюю, наскільки дурною була ідея — лягти спати утрьох. Моя спина сильно болить, а тіло, через довге перебування в незмінному положенні геть оніміло і не підкоряється моїм командам. Голова здається свинцевою, і я ледве розумію, де перебуваю і що відбувається довкола.

Насилу приймаючи сидяче положення, я втуплююся очима в одну точку, намагаючись зібрати думки й вирішити, що робити далі. Нарешті помічаю, як тремтить Кайл ліворуч від мене. Напевно, він змерз так само як і я, проте продовжує спати. Рей же виглядає, ніби зовсім не відчуває холоду. Він спокійно лежить, сховавши долоні під пахви. Вони обидва зараз такі гарненькі, коли мовчать.

Я вкриваю Кайла його ж курткою, яка чомусь опинилася на мені. Дивно, але я пам’ятаю, як він лягав спати в ній… Невже вирішив бути чемним хлопчиком?

Відкривши намет, я вилажу назовні, немов болотяне чудовисько, що залишає свої володіння після довгих років безперервного сну. Моє волосся геть розкуйовджене, а обличчя таке заспане, що мені шкода тих, кому судилося побачити мене в цей момент. Я дивуюся, помітивши, що решта давно прокинулися і складують речі в машину, а ми троє все ще спимо без задніх ніг.