Розділ 10. Сповідь

— Це якийсь жарт?

Голос Кіри звучить різко та вкрай напружено, розриваючи тишу, яка вже встигла трохи затягнутися. Напевно, вона спостерігала за нами досить довго, щоб зрозуміти, що й до чого. Гадаю, вона почула достатньо, інакше її вираз обличчя не був би настільки приголомшеним. Погляд Брайт здається мені навіть дещо божевільним.

Не отримавши відповіді, вона починає голосно реготати, переходячи на гучний, майже істеричний сміх, що неабияк бентежить усіх присутніх. Мені настільки незручно, що одразу виникає бажання втекти через незрозумілі почуття, які вирують всередині. Я соромлюся, хоча по суті мені нічого стидатися.

— Що ти маєш на увазі, Кіро? — серйозно промовляє Рей, затуляючи мене своєю широкою спиною. — Я не бачу геть нічого смішного!

— Рею, — вона продовжує сміятися, задихаючись від власного сміху, — геть нічого смішного?! Ти з глузду з'їхав?! Будь-яку… Я могла уявити будь-яку дівчину на її місці… А ти вибрав… Каю?! За що ти так зі мною?! Рею, за що?!

Кіра театрально хапається за живіт, продовжуючи своє шоу. Тепер її сміх здається мені нещирим і, якщо чесно, надзвичайно дратівливим. Мене не вперше висміюють, але вперше — дівчина, яку я хоч і не вважаю близькою подругою, але й не зовсім сторонньою людиною, робить це зі мною. Ми часто гуляємо разом, так, ніколи не говоримо щиро та відверто, однак ми з однієї компанії!

Отже, таку вона має про мене думку? В очах Кіри я бачу всіх тих бовдурів, які регочуть мені в обличчя, висміюючи мої недоліки. Вони не помічають у мені ані тіні живої людини!

— Заспокойся, Кіро, — я виходжу з-за Рея й рішуче прямую до неї, намагаючись відвести її вбік та пояснити ситуацію. — Усе зовсім не так…

Проте вона відштовхує мене з такою люттю, ніби ми закляті вороги. Я ледве втримуюся на ногах, щоб не впасти на землю від її несподіваного і, не побоюся цього слова, зрадницького поштовху. Я всього лише хотіла звести все до дурного жарту, згладити ситуацію, але Кіра дивиться на мене так, наче я якась нікчемність, негідна навіть дихати з нею одним повітрям.

— Не чіпай мене! — відчайдушно волає вона.

Кіра не підпускає до себе нікого з присутніх, влаштовуючи настільки пекельну драму, що мене відверто вивертає від її акторської гри на публіку. Яка страждальниця! Вона й не замислюється, що кожне її слово — ніж у моє серце, а я не влаштовую істерику на рівному місці! Мел помітно ніяковіє від витівки своєї подруги, адже вона не підпускає до себе навіть її.

— Кіро, це вже занадто! — суворо каже Кайл, намагаючись наблизитися до дівчини. — Тобі треба заспокоїтися!

— Не заспокоюй мене, Кінг! — кричить Брайт у відповідь, але не відштовхує його, як інших. — Ти завжди сміявся з неї, а зараз танцюєш, наче ви дві споріднені душі! Ти ж хотів поїхати щойно, чи не так? Так навіщо зупинив їх? Ти ж завжди був закоханий у мене?! Чому ви весь вечір з Реєм не зводите з неї очей? Та вона просто… свиня! Куди ви тільки дивитеся обидва? Ви геть сказилися?!

Таке відчуття, ніби мені щойно жбурнули камінням просто в обличчя. «Свиня»? Ось як вона мене бачить? Руки починають тремтіти, а серце стискається у грудях так сильно, що стає важко дихати. Та в якусь мить щось усередині обривається. Досить. Досить терпіти ці образи!

Я живу для себе, а не для неї чи ще когось. Я така, яка є, і хочу поважати себе! Я й сама не очікувала, що здатна на таке, але моя долоня з розмаху лягає кривдниці по щоці. Злість проривається назовні різким ляпасом. Я пирхаю в її бік, а Кіра хапається за почервонілу щоку і нарешті замовкає, прикусивши язика.

— Ще раз дозволиш собі такі слова на мою адресу, — спокійно, але загрозливо кажу я, — і наступного разу я не буду такою стриманою!

Сказати, що всі приголомшені моїм вчинком, — не сказати нічого. Вперше за тривалий час я не мовчу. Вперше відчуваю в собі сили не тікати, а стояти до кінця. Я хапаю Кіру за підборіддя — майже машинально, ніби на мить втративши зв’язок з реальністю, — і стискаю її щелепу достатньо сильно, щоб вона пошкодувала за те, що образила мене.

Я не пам’ятаю, що саме казала їй далі, адже в мені накопичилося надто багато люті й образ. Стільки разів я мріяла висловити кривдникам усе в обличчя, і стільки ж разів стримувала себе. Кіра прийняла цей удар навіть не усвідомлюючи, що віддувається за всіх одразу. Вона вочевидь не чекала від мене такої реакції. І, на жаль, навряд чи зрозуміла весь сенс моїх слів. Єдине, що мені вдалося донести своїм палким монологом, було простим і остаточним: більше ніхто не посміє мене образити. Навіть я сама.

Дивно, але в поглядах інших я відчуваю підтримку, хай навіть це може бути лише моєю уявою. Ніхто не намагається мене зупинити — навпаки, всі мовчки слухають. Кайл кладе руку мені на плече, коли я закінчую, і ледь помітно підморгує. Я бачу повагу в його погляді й зітхаю з відчутним полегшенням.

— Ходімо, Кіро, — каже він, простягаючи їй руку, — нам усім треба трохи відпочити.

Наступної миті вона опиняється в його обіймах, демонструючи, наскільки їй боляче. Мел і Нік мовчки прямують до свого намету, не промовляючи ані слова. Мені ніяково, адже здається, що тепер винна саме я. 

Агов, а кого саме тут обізвали? Хто має право ображатися? Саме я переживаю весь цей біль, а тепер усі жаліють її — цю мерзенну дівчину?

Рей, який увесь цей час стояв осторонь, повільно прямує до вогнища, куйовдячи неслухняне світле волосся. Він важко зітхає, перш ніж сісти на розкладний стільчик. У його очах блимає смуток, зрозуміти який мені важко. Це дратує мене ще більше — я не розумію, у чому моя провина.

— Що за дивний вираз обличчя? — цікавлюся я, сідаючи поруч із ним. — Нащо ти зізнався мені у почуттях? Що сталося з тобою, Реймонде? Я не можу цього збагнути… Кіра була такою через те, що ти звик грати з почуттями дівчат! Підпускаючи їх ближче, щоб потім відштовхнути. Тому вона так вибухнула, почувши твої слова.

Він опускає погляд, обмірковуючи мої запитання. У його блакитних очах відбивається грайливе полум'я багаття. У вогні потріскують дрова, нещодавно закинуті Ніком, перш ніж він пішов з Мел у свій намет. Десь у глибині лісу прокинулася сова й кричить через наші крики. Я підіймаю очі до неба й мовчки спостерігаю за зірками, спокійно чекаючи на відповідь Рея.