Розділ 3. Договір

Незабаром починається дрібний дощ, і повітря швидко насичується сирістю. Сестра Кайла влаштовує в будинку піжамну вечірку, виганяючи нас із нашого притулку, де ми мовчки сидимо близько пів години.

Ми прямуємо до гаража, зіщулившись від холоду й дрібних крапель, що падають із неба.

— Я вже піду, — промовляю я, згнітивши серце. 

Насправді ж я дуже не хочу повертатися до тієї кімнати без дзеркала.

— Що ти верзеш? — дивується Кінг, відчиняючи гаражні двері. — Веселощі тільки починаються, Пухкенька!

Його фраза змушує мене усміхнутися, і я зітхаю з полегшенням. Зараз як ніколи мені потрібен хтось поруч. Він не покидає мене, не висміює й не дражнить. Кайл робить усе те, що мають робити найкращі друзі, коли тобі геть погано. І якщо пригадати, усі його дурні жарти ніколи не були спрямовані на приниження. Він просто помічав мене тоді, коли ніхто не бачив і не чув. Раніше я сприймала це як образу, але зараз починаю усвідомлювати: він ніколи не дражнив мене зі злістю. Лише завелика дружня увага, може, й трохи недоречна.

Я чую шум і спостерігаю, як він пхає до свого рюкзака якусь пляшку, що стоїть за банками з фарбою та іншими інструментами. За кілька хвилин він викочує надвір свій випещений мотоцикл і простягає мені чорний шолом.

— Треба дотримуватись правил дорожнього руху, — усміхається він до мене.

— Ти вибірково їх дотримуєшся? — кидаю у відповідь, не стримуючи веселого сміху.

Кайл не відповідає, лише мовчки надягає такий самий чорний шолом із видряпаною на боці блискавкою і сідає за кермо мотоцикла. Найскладніше для мене — забратися на цю безглузду чортопхайку, яка одним своїм виглядом змушує моє серце стискатися від страху. Кінга цей незграбний момент, звісно, бавить, але він допомагає мені залізти, що навіть занадто люб’язно з його боку.

За кілька секунд лунає рев цього «залізного звіра», який одразу ж мчить, здається, зі швидкістю світла. Мені так страшно, що я заплющую очі та чіпляюся за Кайла, наче божевільна. Якщо й розплющую їх, відразу ж закриваю, супроводжуючи кожну спробу несамовитим вереском.

Коли ми нарешті зупиняємося, я ще довго не можу оговтатися — все промайнуло, наче в тумані.

— Каю! Та відчепись від мене, ми вже приїхали! — доходить до моєї свідомості роздратований голос Кінга.

Розплющую очі й ціпенію від побаченого: ми знаходимося біля входу на пляж.
Навколо — ані душі, а море настільки прекрасне, що перехоплює подих. На той час дощ уже закінчився, і на небі сяє ледь помітна веселка. Я така переповнена щастям, що навіть підстрибую від захоплення.

Кайл сміється й укотре за цей вечір дивує мене. Він біжить до моря, розкинувши руки, наче крила. Його крик лунає по всьому узбережжю, і як же приємно усвідомлювати, що нас ніхто не бачить, інакше я б згоріла від сорому. Кайл кидає всі речі на пісок і пірнає в море. Добре хоч залишив їх на березі. Мені надто холодно навіть думати про те, щоб намочити ноги, вже мовчу про те, щоб приєднатися до нього.

— Ти ж замерзнеш, дурню! — непокоюся я, нарешті дійшовши до берега, де плескається цей шибеник.

Він кличе мене до себе, але я відмовляюся, бо щулюся від холоду. Мені достатньо просто дивитися на нього: прямодушного, радісного хлопця, який щиро всміхається. Його усмішка здається мені неймовірно привабливою. Я навіть ніяковію, коли наші погляди зустрічаються, а він підморгує мені.

Нарешті Кайл вертається і, одягнувшись, падає поряд на пісок. Трохи похолоднішало, і я дивуюся, як він ще не тремтить. Попри те, що одяг був сухий, зараз його футболка вже вся промокла від вологи.

— У моєму рюкзаку пляшка батьківського віскі, — каже він, трохи захекавшись від бігу. — Дістань-но.

Я слухняно витягую пляшку і подаю Кінгу. Він недовго думаючи відкриває її та робить кілька величезних ковтків, після чого пропонує зробити те ж саме і мені.

Спершу я чиню опір, але він швидко переконує мене в необхідності випити алкоголь, адже існує доволі вагома причина: зігрітися. Лише один ковток змушує все моє тіло здригнутися, я ледве стримую нудоту, та все ж ковтаю це огидне питво. Стравоходом розходиться тепло, і я розумію: насправді це ще жахливіше, ніж я собі уявляла.

За пів години ми вже ведемо душевні розмови, обговорюючи й сьогоднішню подію, і все те, що накопичилося всередині. Для мене не стає несподіванкою освідчення Рея чи істерика Кіри, навіть те, що Вікі при всіх принизила мою подругу, не зачіпає мене за живе. Мені відверто байдуже. Але справжній шок — це зізнання нечуйного Кайла Кінга.

— Адже я закоханий у неї, — каже він. — Кіра… Вона ж така наївна… Знаєш, Каю, я завжди дивлюся тільки на неї, а вона завжди дивиться тільки на Рея. У цьому ви з нею схожі.

Він гірко усміхається і робить ще один ковток віскі, який викликає у нього кумедну гикавку.

— Що ти маєш на увазі? — запитую я з неабияким подивом, хоча вже здогадуюся, куди він хилить.

— Адже і ти любиш цього «ідеального» Рея? Чому ти збрехала йому, що тобі подобаюся я? Хоча… я частково можу тебе зрозуміти. Ти ж дуже невпевнена у собі, еге ж?

— Стули пельку, — пирхаю я, вихоплюючи в нього віскі, та роблю кілька жадібних ковтків.

— Пробач. Я просто не вмію кривити душею, — знизує плечима Кінг. — Кажу людям те, що думаю, прямо в лоба. А тобі я кажу правду значно частіше, ніж іншим. Ти моя улюблениця.

Звісно, мені трохи боляче від такої відвертості, але у сп’янінні й за цієї дивної, майже романтичної атмосфери якось не кортить довго ображатися. Цей вечір — найдивовижніший з усіх, що мені довелося прожити за свої вісімнадцять років.

— Знаєш, це справді боляче, — тихо відповідаю я. — Моє серце й без того ось-ось розірветься на шматки… але, мабуть, так навіть краще. Може, я нарешті перестану страждати. Хто знає?

— Гей! — Кайл несподівано нависає на моїй шиї. — Навіть не смій думати про таке, тому що відтепер я не дозволю нікому тебе образити! Ну… окрім мене, Каю. Я пропоную тобі договір!