Глава 13. Shit!

Ранок видався надзвичайно розбитим. Від нічних сліз у Духмяни боліла голова, очі опухли, всередині досі відчувалася порожнеча. Таня досі спала, тож не було з ким і поговорити. А ще Яна згадала, що вона вчора майже нічого не з’їла, тож після ранкового туалету зібралася в магазин. Жовтень ніби посмутнів разом із нею, сірі хмари захопили все небо, крізь віконні шибки проривався холодний вітер. Духмяна надягнула пальто і вже теплі черевики. Хотілося попоїсти чогось шкідливого і калорійного. Наприклад, піцу. В Сільпо якраз вона досить смачна. 
Яна закинула на спину наплічник і вийшла з кімнати. Всі ще спали – все ж таки вихідний день. Дівчина привіталась з вахтершою, яка теж ніби ще спала, але вже на робочому місці. Коли Духмяна ступила за поріг гуртожитку – той час зупинилась. Точніше стала як вкопана. На лавці сидів Тимофій, розпатланий і в одній не надто теплій кофтинці. 
-    Замерзнеш, - прошепотіла Яна, підходячи до нього ближче. 
-    Ти вислухаєш мене? – він підняв на неї свої великі зелені очі.
Духмяна відчувала, що ладна знову заплакати і не знала куди втекти від цієї ситуації. Навіщо він прийшов? Щоб добити її? Щоб сказати, що не винен і все це просто так вийшло? Щоб знову втертися їй в довіру? А вона це точно витримає?
-    Оленка справді могла бути моєю нареченою, - почав Тіма, розраховуючи, що Янине мовчання – це дозвіл на розмову. – Але то було давно. П’ять років минуло. 
-    Що? – Духмяна ошелешено дивилася на Тіму, нічого не розуміючи. – Але ж вона сказала, що…
-    Так, - обірвав її хлопець. – Вона собі уявила, що весь світ має перевернутись з ніг на голову, тому що вона повернулася. Я не буду брехати – я її чекав. Чекав довго і міг вибачити. Але потім я зустрів тебе і зрозумів що таке справжні почуття. Хочеш вір, а хочеш ні. Я знаю це для себе. 
-    Йдемо по каву? – несподівано виголосила Яна. – Я бачу як тремтять твої руки. 
-    Гаразд, - Тимофій відчував, що він ще в змозі все повернути на свої місця
Дорогою до кафетерію вони обидва мовчали, але Яна десь всередині потроху почала посміхатися і почувати себе дурепою. Ну чому вона така легковірна? Якась хвойда прийшла і наплела нісенітниць, а вона і рада її слухати. 
Тимофій замовив собі гарячого цитрусового чаю, а Духмяні – капучино з тертим шоколадом. Зранку людей майже не було, тож вони змогли вільно зайняти столик біля вікна, де полюбляла сидіти дівчина. Тимофій насолоджувався гарячим напоєм і потроху зігрівався. 
-    Розкажи мені все про неї і про вас, - невпевнено попросила Яна. – Хочу бути в курсі. 
-    Так, я мав це зробити одразу, але не хотілося ворушити минуле, бо воно завдало мені багацько болю, а я не бажав давати його тобі, розумієш? Але все ж таки секрети ніколи до добра не доводять. 
Тимофій дістав телефон, зайшов на гугл фото і увімкнув Яні відео. Спочатку вона нічого не розуміла, це було відео з якогось концерту, де всі волали, як навіжені, але потім… Потім на сцені з’явився він – темнокосий хлопець з гітарою, якого якимось дивом пустили на сцену. Тіма присів на стілець, який йому винесли волонтери, подивився на глядачів і почав грати. Мелодія здавалась ніжною і трохи сумною, поки Тім не заспівав: Wise men say, only fools rush in, but i can`t help falling in love with you. І це було неймовірно проникливо. Він співав майже дві хвилини, люди ввімкнули ліхтарики і почали качатися в такт пісні. А потім Тіма встав і сказав у мікрофон, що запрошує на сцену дівчину, яка стала його життям. Оленка з’явилась на сцені. Тім опустився на одне коліно, дістав з кишені червону коробочку, відкрив її і простягнув Оленці. Він спитав чи вийде вона за нього. Рудокоса потягнулася до обручки, але замість того, щоб надягнути її на безіменний палець – закрила коробочку, розвернулась і побігла. Відео закінчилось. 
-    Я в шоці… - прокоментувала відеокліп Духмяна. – Там стільки народу було і вона все одно! 
-    Її ніде не було. З квартири, ми тоді знімали разом, зникли всі її речі. Жодної записки, жодного повідомлення. Лише потім ми з Таріком дізналися, що вона вранці полетіла до Парижу. До речі, я знав, що вона туди хоче. О, з якою гіркотою я рвав ті два квитки до Парижу, які мав подарувати їй після обручки, - Тимофій посміхався. – Зараз вже не болить, коли ти поруч.
-    Вибач мені, - сльози котилася по щоках. – Я така дурепа. 
-    Ні, Пташко, ти просто боїшся болю, як і я і це нормально, - Тім обійняв дівчину. – Тому я зараз тут, бо я б не дозволив собі втратити таку людину. 
-    Чекай, тобі тоді було лише двадцять років, так? Чому ти вже вирішив зробити пропозицію? – Духмяна хотіла мати відповіді на всі хвилюючі питання. 
-    Ми зустрічалися з першого курсу, тобто на той час вже чотири роки. Медики вчаться довше, тож в мене попереду було ще два роки, а вона вже закінчила бакалаврат. Хотіла йти в магістратуру. Точніше вона вже вступила на магістратуру. А потім отак втекла і все кинула. 
-    Що ти робив після того? Занурився в роботу? – Яна притулилася ближче. 
-    Тоді ще не працював. Але зробив дещо, що змінило мене назавжди – почав волонтерити в АТО. Як лікаря ще не брали, як військового не відпускали, тож міг стати тільки волонтером. Два роки так прокатався туди-сюди. Багато чого бачив, що краще нікому не бачити за життя і після смерті. Але цей досвід подарував мені деякі цінності, яких я до того не мав. Найголовніше – це цінувати ті моменти і ті можливості, які у тебе є. Тож після волонтерства я заглибився у свою професію і дуже радий, що можу допомагати людям не тільки на лінії фронту, а ще й тут, вдома. 
-    Ти завжди такий життєрадісний, ніколи б не подумала, що ти там бував… Я знаю, що це калічить людей. «Моноліт» Пузіка навіть дочитати не змогла… 
-    Чув про цю книгу, але не читав. Пташко, тобі цього не потрібно. Чутливі натури для такого не підготовлені. Давай не будемо про це говорити, бо я бачу, що ти засмутилася сильно, - Тіма усміхнувся, але не так як завжди.
-    Я просто так пишаюся тобою! – виголосила Яна і по щоках покотилися сльози. Дівчина сховала обличчя на плечі Тіма. 
-    Пташко, я так тебе кохаю. Я ледве не збожеволів, коли на секунду відчув, що можу тебе втратити, - він міцно обійняв її. 
-    Я теж тебе кохаю, - Духмяна заплющила очі і вдихнула такий вже знайомий і майже рідний запах від Тіминої кофти, від його плечей. Кажуть, що запах – це найперше, що тобі подобається в людині. Найперше, що несвідомо підштовхує тебе до конкретного хлопця чи дівчини. Можливо, ти навіть закохуєшся спочатку в запах, хто ж знає.