10. Бал

Це була дійсно ділова зустріч, хоча виглядало все так, наче це просто якийсь бал. Євгенія спустилася до Марка. Марк, який ще досі не відводив погляду, забув, де саме знаходиться. Тоді Євгенія промовила:

— Прикрий рота, моя Птешочко.

(Саме цю фразу промовив їй Марк, коли вони зустрілися вдруге.)

Марк єхидно посміхнувся, знаючи, що хоч це ділова зустріч, тут він не упустить її зі свого погляду. Він подав їй руку, і вони пішли знайомитись із партнерами.

Вечір проходив спокійно: вони мило бесідували з партнерами, все йшло прекрасно, аж поки один із партнерів не підійшов до неї і не заговорив чеською. Його звали Джері — один із пихатих синів фірми, який просто допомагав батьку, а той закривав очі на всі проступки синочка, адже це був єдиний його син.

— Co je, miláčku?

(Що сталося, дорогенька?)

— Co že?

(Що ти сказав?)

— Hele, ne dělají že jseš pravidelná. Kolik ti platí za překlad? Já ti zaplatím víc. Jen určitě bys ještě něco na víc pro mne udělala.

(Гей, не прикидайся, що ти постійно перекладачка. Скільки тобі платять за переклад? Я заплачу більше. Але точно ти зробиш ще щось додатково для мене.)

Женя була шокована. Джері нахилився ближче, але Марк миттєво схопив її за руку й різко потягнув до себе. Його голос пролунав так гучно, що стих увесь зал:

— Tohle je moje snoubenka!

(Це моя наречена!)

Джері відсахнувся, але Марк не зупинився:

— Zavolej svého otce!

(Приведи свого батька!)

Невдовзі з’явився батько, блідий і напружений.

— Omlouvám se… — промовив він, опустивши голову.

(Прошу вибачення…)

— Tohle je nepřijatelné. — Марк дивився холодно.

(Це неприйнятно.)

Джері відкрив рота, намагаючись щось сказати, але батько різко урвав:

— Mlč! Už nikdy!

(Замовкни! Більше ніколи!)

Усі гості мовчали. Марк ще міцніше тримав Женю, від чого вона відчувала його рішучість.

Він нахилився й тихо сказав:

— Не бійся, я тут.

Женя дивилась на нього з подивом:

— Ти… ти вмієш говорити чеською? — вона навіть забула, що він щойно назвав її нареченою.

— Звичайно вмію, — спокійно відповів Марк. — Я так довго з ними працюю, що й вивчив мову своїх партнерів. Вони ж у будь-який момент можуть мене пнути в спину.

— А навіщо тоді тут я? — не витримала Женя.

Марк глянув на неї уважно й сказав:

— Я вмію тільки закладку. А ти знаєш на рівні B2. Це зовсім інше.

Тоді Марк перевів погляд на батька Джері і холодно промовив:

— Забери його. Щоб я його більше не бачив.

Батько довго вибачався, але в ту ж секунду виконав наказ Марка. Вечір відновився так, наче нічого й не сталося. Женя сиділа з бокалом вина й тільки тоді усвідомила: Марк перед усіма назвав її своєю нареченою.

Марка на балу вже не було — він піднявся до себе в каюту. Оскільки вечір відбувався на кораблі, всі гості змушені були залишитися там на ніч.

Женя підскочила, охоплена хвилею думок, і кинулася шукати його. Вона підбігла до Едуарда:

— Де Марк?

— У каюті.

— У якій?

— Триста шістдесят п’ят… — Едуард не встиг договорити, що Марк пішов у душ, як Женя вже мчала коридором.

На диво, двері були відчинені. Вона влетіла в кімнату з криком:

— Яка ще нарече…

Вона не встигла договорити, бо застигла на місці. Перед нею стояв Марк у самісінькому рушнику. Його чорне волосся було мокрим, краплі води стікали по міцному торсу. І, звісно, наша героїня втратила дар мови, але погляду відвести не змогла.

Марк з ледь глузливою усмішкою кинув:

— Довго будеш милуватися? Чи, може, хочеш торкнутися?

— А можна?.. — вирвалося в Жені.

— Ой! — вона вся спалахнула й різко відвернулася.

Але цього Марку було достатньо, щоб зрозуміти її думки. Він підійшов ближче — не торкаючись, але настільки, що вона відчувала тепло його тіла. По шкірі Жені пробігли мурашки.

Вона тихо прошепотіла:

— Яка ще «наречена»?..

Марк схилився ближче, його голос звучав упевнено й спокійно:

— А як я мав забезпечити тобі спокійний вечір? Тільки роль моєї нареченої давала тобі такі привілеї. Якби я цього не зробив — вони б не дали тобі спокою.

Марк нахилився ще ближче, його губи ледь торкнулися її шиї. Якби це була інша дівчина — він би вже давно виставив її з каюти. Але відпустити Євгенію йому не хотілося.

Він бачив: тіло Євгенії не перечило, але її розум був затуманений вином. Саме це змусило його зупинитися.

— Тобі час, — прошепотів він.

Женя усміхнулася, вино вдарило ще сильніше. Вона різко повернулася, поставила руки йому на шию і, не відриваючи погляду від його губ, сказала:

— Боїшся мене?

— Женю… — його голос став низьким і твердим. — Якщо ти зараз залишишся, я тебе більше не відпущу. Зрозумій: це не буде забава через алкоголь. Я не зможу себе стримувати. Якщо ти одного разу даси мені зелене світло — після твого дозволу вже ніхто питати не буде.

Вона побачила, як напружилося його тіло, і вже відкрила рот, щоб відповісти згодою:

— Я з…

Але в двері постукали. Це був Едуард. Він сухо повідомив, що один з інвесторів вимагає розмови, яку не можна відкласти.

Марк, роздратований, важко вдихнув і пішов, навіть не глянувши на неї — лише кинув наостанок:

— Ляж і відпочинь.

Женя, ще вся у вогні від його слів і близькості, впала на ліжко. Вино зробило своє — повіки стали важкими, думки плуталися. Вона ще кілька хвилин намагалася пригадати його очі, його голос, його попередження… і заснула прямо в його каюті, відчуваючи слабкий запах його парфуму на подушці.