9. Неочікуваність

   З нового дня вони включилися в роботу: інвестори та партнери почали приїздити в їхній офіс у Барселоні. Женя весь час була поряд, допомагала з перекладом і стежила, щоб усе проходило гладко. Марк не виділив їй окремого кабінету, а зробив місце одразу у своєму офісі, зі словами:

— Щоб ти завжди була на виду.

Спочатку Женя була проти, але пізніше змирилася.

В один зі звичайних днів Марк пішов на ділову зустріч з іспанцями, і Євгенія залишилася в офісі сама. Та раптом у кабінет забігла довгонога, кричущо нафарбована блондинка з надутими губами. Вона виглядала як силіконова лялька, вся перероблена пластикою.

— Що це за курка в кабінеті у Буби?! — вигукнула вона. — Едуард, вижени її негайно!

Женя спокійно подивилася на неї й холодно відповіла:

— Хто ви?

— Хто я?! Ти смієш питати, хто я?! — закричала блондинка, наче курка в курятнику.

— Так. Хто ви? Я вас не знаю, — повторила Женя і одразу додала: — Я особистий помічник Марка в проєкті з чесько-українськими партнерами.

— Що?! Що ти верзеш?! — вереснула вона. — Я його наречена!

Жанетт (так її звали) спробувала схопити Женю за волосся. Але вона не врахувала, що Євгенія проходила спецпідготовку. Хоча лише рятівну, але й цього було достатньо, щоб впоратися з «силіконовою лялькою», у якій ботоксу було більше, ніж мозку. Женя перехопила руку нападниці й легко відштовхнула її.

— Що за цирк ви тут влаштовуєте? — спокійно сказала вона. — Мені байдуже, хто ви. Я тут лише на рік. Партнерство закінчиться — і я повернуся додому.

Але Жанетт не вірила.

— Ти його чергова підстилка! — закричала вона.

І саме в цей момент повернувся Марк.

— Що ти тут робиш? — його голос був холодним.

— Коханий! — Жанетт миттєво кинулася до нього. — Я так сумувала за тобою!

— Викиньте її, — спокійно наказав Марк.

— Так, так, — швидко підтакнула Жанетт, думаючи, що він звертається до Жені. І єхидно посміхнулася.

Але замість цього до неї підійшов Едуард і взяв під руки.

— Що?! Як це — мене?! — злякано вигукнула вона.

— Досить, Жанетт, — твердо сказав Марк. — Це була воля мого батька, і ти це прекрасно знаєш. Але тепер його немає. І я більше не повинен йти в тебе на поводу.

Зазвичай Марк мовчки терпів її витівки, бо ще за життя батько наполягав на їхньому «зв’язку». Жанетт була дочкою його старого друга, і той мріяв про їхнє весілля. Марк довгі роки підкорявся, хоча й розумів, що не кохає її. Та на смертному одрі батько нарешті промовив: «Головне, щоб ти був щасливий», — і подякував синові лише за те, що той робив вигляд, ніби йому подобається Жанетт.

Тепер Марк більше не мав причин терпіти.

Жанетт ще щось кричала, вириваючись із рук Едуарда, але двері зачинилися за нею. У кабінеті настала тиша.

Женя стояла нерухомо, вдивляючись у Марка. Він зустрів її погляд і спокійно сказав:

— Тепер ти знаєш усе.

Женя подивилася на нього з цікавістю.

— Можна питання? — промовила вона.

— Звичайно, я тебе слухаю, Євгенія.

— Чому ти так повівся з нею? — трохи здивовано запитала Женя. — Та вона ж трішки скандальна, але ж красива!

— Женя, мені не подобаються такі жінки, — спокійно відповів Марк. — Вони алчні й ведуться лише на гроші. Якби не мої фінанси, вона б і близько біля мене не стояла. Тато попросив мене підіграти, і я це робив. Але гра закінчилася. Тепер у мене інші плани.

З хитрою посмішкою він подивився на неї й підійшов ближче. Женя опинилася припертою до столу. Він стояв так близько, що здавалося, ніби збирається її поцілувати.

Женя затамувала подих. Серце билося все швидше і швидше. Та в цей момент Марк потягнувся за договором, який лежав на столі, і, посміхаючись, сказав:

— Про що ти подумала, пташечко? У нас же ділові відносини, не забула?

— На вечір нічого не плануй, — додав він, — у нас ділова зустріч. І одягни те, що я тобі послав.

Після цих слів він вийшов із кабінету.

Женя так і стояла, затамувавши подих, намагаючись зібрати думки. Вона відчула, як серце трохи заспокоїлося, але в грудях все ще лишалося тепло й трепет.

— Чортовий красень… — промовила вона тихо, майже собі під ніс, з посмішкою, що не могла приховати суміші роздратування і захоплення.

Зайшовши в кімнату після роботи, вона завмерла: на ліжку лежало шикарне червоне плаття з глибоким вирізом на спині.

— Хто ж це все задумав? Яка зустріч? — промайнула думка в голові Євгенії.

Але внутрішній спротив швидко розтанув: за всі роки життя в Аліканте вона бачила лише старенький бар на пляжі та стіни своєї квартири. Ідея світського вечора здавалася спокусливою пригодою.

Вона приміряла сукню — тканина лягла ідеально, підкреслюючи кожен рух. Коли внизу загуркотів мотор машини, Євгенія вже була готова. Едуард мовчки відвіз її до порту, і за кілька хвилин вони ступили на палубу розкішної яхти, де саме вирувала зустріч.

Розмова стихла, келихи завмерли в повітрі. Усі гості, навіть найбільш байдужі, підняли очі на неї. Червоне плаття, її впевнена постава та легка посмішка справили ефект вибуху.

І серед цієї тиші першим заговорив Марк. Він підняв брови, не приховуючи враження, і ледве чутно прошепотів:

— Невже це… вона?

Його голос зламав мовчання, і всі з подивом перевели погляди то на Євгенію, то на нього.