4. Договір

Женя сиділа в холі і чекала, поки помічник Марка Едуард доробить договір. Вона боялася, що там будуть умови, які зовсім їй не підійдуть.

І в цій гробовій тиші з кабінету вийшов помічник.

— Пані Євгенія, шеф чекає на вас.

Вона зайшла в кабінет з гордо піднятою головою.

— І так, підписуй, — відповів Марк.

— Стоп, мені потрібно все прочитати, — сказала вона.

— Звичайно, читай скільки хочеш, — усміхнувся Марк.

В договорі було все добре: навіть суперзарплата, допомога з документами, нове житло… Ось тільки один великий мінус: вона повинна була бути 24/7 з ним.

— Ей! А ваше високоповажносте, чули про таке як вихідний? Ви хочете, щоб я була 24/7 з вами, а моє особисте життя? — обурено сказала вона.

— Ну я ж знаю, що ти живеш роботою і у тебе його немає…

— Почекайте, взагалі-то у мене є хлопець. І мені потрібен вихідний, щоб проводити з ним час!

Кімната залунала голосним сміхом. Марк відповів:

— Пташечко, я знаю, що ти живеш роботою. А якщо ти про того надоїдливого Енді, то, на хвилинку, він учора послав амбалів, щоб тебе викрали. Але, судячи з твоєї реакції, я бачу, що ти не здивована. А буде ще щось таке витворяти — більше не зможе говорити. — підморгнув Марк.

— Так стоп, виходить, що ви знаєте про мене все? — здивовано запитала вона.

— Звичайно, Євгенія Левіцька.

Вперше за довгий час пролунала її справжня фамілія. Вона була шокована.

Вона більше не сперечалася з ним — тихо підписала.

Згодом повідомили всіх працівників, що філіал перейшов у керівництво відомої компанії BigGroup. На щастя, всі могли повертатися до роботи, а на місце заступника поставили дуже строгого і безжального керівника. Але нікого це не засмутило — всі раділи, що можуть повернутися до своєї роботи.

Ось тільки Женя сиділа так, наче провалилася крізь землю. У той момент, коли він сказав її справжню фамілію, перед очима пронеслося все: життя в Чехії, стосунки з батьками…

Батьки Жені були в розлученні. Тата вона майже не знала, її виховувала мати. Але коли Євгенії було 10, мати вдруге вийшла заміж — і з того дня почалося пекло. У вітчима був син, і він старався, щоб Євгенія не мала ані хвилини нормального життя в цій сім’ї.

Марк перебив думки Євгенії:

— Нам час іти.

— Куди? — здивовано спитала Женя.

— Ти переїжджаєш, забула? — спокійно відповів він.

— Візьми все необхідне, і ми їдемо в Барселону. — Саме там знаходилася вілла сім’ї Бенсі. Повне ім’я Марка — Марк Бенсі. Сім’я відома по всьому світу.

— Як це? Чому саме Барселона? — здивовано запитала Женя.

— Чи ти хочеш до Праги? — єхидно посміхнувся Марк.

— Так досить! — раптом вигукнула вона. — Ще раз будеш насміхатися, і я тобі вмажу, хоч ти й мій шеф! В договорі ж не вказано, що я не можу торкатися вас!

P.S. Договір був складений на рік. Вони домовилися, що через рік Марк спокійно відпустить Євгенію, і вона повернеться до свого звичного життя.

Іронія полягала в даті: на календарі було 15 серпня, і саме ця дата була вказана в договорі. Євгенія знала її значення: саме цього дня Попелюшка втікала з-під вінця, дізнавшись про зраду

Договір був підписаний, і вони їхали машиною додому до Євгенії, щоб вона могла зібрати речі.

І тут Жені раптом спало на думку:

— Стоп… Я ж вам не говорила свою адресу. Звідки ви її знаєте?

— Ти серйозно? — посміхнувся Марк. — Я знайшов тебе в іншому місці, знаю все про твоє минуле, навіть те, що ти зараз приховуєш, чому змінила прізвище. А тут така дрібниця, як твоя адреса, тебе цікавить?

Дальшу дорогу вони їхали в тиші. Коли автомобіль під’їхав до під’їзду, Євгенія сказала, що складе все сама і вони не повинні підніматися нагору.

Марк повністю проігнорував її слова і пішов вперед.

Зайшовши в квартиру, він уважно оглядав усе до найменших деталей.

— Так ось, як ти жила досі… — мило посміхнувся Марк.

— Не у всіх батько глава мафії, — з’їдливо відповіла вона.

Це розізлило Марка. Він не любить, коли його заслуги приписують покійному батькові. Розігравши жарт, він зробив вигляд, що запинається об килим. Женя різко підбігла до нього, і в той момент жарт вийшов з-під контролю: Марк втратив рівновагу і потягнув за собою Євгенію, яка вже стояла поруч.

І ось наша пташечка падає в обійми мускулистого чоловіка, який пахне мускатом. Звісно, Марк не розгубився: він хитро обхопив її руками, ніби щось зламав і не може відпустити.

— Ааа, стій, Євгенія! Не рухайся!

— Що? Що сталося?

— Болить… завмри.

— Де болить?

— На спині, під ребром.

Перелякана Євгенія застигла в його обіймах.

Але вона не розгубилася: на курсах рятувальників вони проходили медичну спецпідготовку. Натиснувши на місце удару, вона зрозуміла, що Марк обманює.

— Ти що, геть за дурня мене маєш?! — вирвавшись із його обіймів, промовила Женя.

Марк нічого не відповів, просто засміявся. І вони мовчки продовжили збирати речі.