Димна суміш

– Ну, що, товариші, дівчата роз'їхались на  літні канікули по домівках. Може влаштуємо холостяцьку вечірку? – Трійця друзів крокувала доріжкою. Ден, який був автором ідеї “повісився” на шиї хлопців. 

– Ти маєш на увазі піти в пивну, забитись в найдальній куток і пити пиво з сумним пиками? – саркастично зауважив Піт. 

– Дим, ти не знаєш куди подівся наш веселий товариш і чому на його місці опинилось це нудило? 

– І зовсім я не нудило. Просто я втомлений після роботи. 

– Ага, Мері як поїхала, так ти і втомлений – Ден зробив акцент на останньому слові. 

– Ми всі сумуємо без дівчат – підхопив Дімон, – я теж вже за Юлею скучив… 

– О, до речі, ви ж так і не розповіли чудесну історію народження стосунків між сором'язливим Димом і шаленою блондинкою? – Оживився Пітер, – Ден, ти в курсі, що вона мене мало не віддала на порталу місцевій шпані? Страшна жінка – зловісним тоном закінчив він

– Та знаю, Дим жалівся, що знов хочеш щось з нього здерти. 

– Та шо там дерти… Хоча, ти ж недавно мотоцикла купив, даси покататись? 

– Іди в сраку! Я сам ще не накатався – насупився власник мотоцикла. 

– Та ладно, не парся. Мені він не треба – і майже пошепки додав — покищо. 

– Коротше, вирішено, пішли хильнем трохи пива і розкажемо тобі історію, іде? – зробив підсумок Ден

– Та пішли вже, де вас подіти

Трійця хлопців сиділа за круглим столиком на літньому майданчику і неспішно вела бесіду. 

– Так от, все почалось з того подвійного побачення, яке одне мудило мало не зірвало. 

Піт вирішив пропустити цю шпильку. 

– Дим страшенно соромився, а Юля страшенно цьому раділа. Це так кумедно виглядало. Трохи згодом мені подзвонила Ксюха, з якою ми почали зустрічатись, і попросила, щоб я привів з собою того сором'язливого хлопця. Виявилось, що Юлі було нудно, і вона хотіла розважитися. Ми тоді добре погуляли і Дим, навіть, перестав її боятись. 

– Нікого я не боявся, я просто трохи сором’ язливий – образився Дим. 

– Ну, коли мова про хлопців, то так, тут ти в нас боєць. І на кулаках і за словом в карман не полізеш. А дівчат боїшся, не сперечайся, я сто років тебе знаю – Чи то підтвердив чи то спростував слова товариша Піт – ну, про їх дружбу я знаю. Що далі було? 

– Ми ходили на побачення з Оксаною, а ця парочка таскалась за нами. Мері сохла за одним бовдуром, а Юлі не було куди себе подіти. Коротше, ти всім життя перепоганив, Піте. 

– Та що вам не так. У тебе є дівчина, у Дима є дівчина, у мене теж є– відповів той і замовк. 

– О, він зараз знов перетвориться в нудило – обізвався Дим, розказуй уже швидше. Аж мені цікаво стало як це зі сторони було. 

– Добре, так от поки Мері… 

– Та може досить вже. Думаєш я радий, що все так затягнулось, що вона поїхала на другий день як ми почали зустрічатись? 

– Не рос-тра-юй-ся – Ден поплескав його по щоці. Дим заржав так, що в їх сторону повернули голови половина відвідувачів. 

– Одного вечора ми повертались з прогулянки. Був якийсь фестиваль чогось там, не пам'ятаю, але ми всі дружно надегустувались домашніх наливок… 

До закриття гуртожитку, в якому жили подруги, ще був час, то ж вони вирішили ще трохи посидіти в парку. Слово за слово, мова зайшла про Мері і Піта. 

– Щось Мері, останнім часом сама не своя – бідкалась Оксана, треба якось її з собою витягти. Важко їй без хлопця… 

– В мене теж хлопця нема, до речі – грайливо обізвала Юля. Вона ходила  туди сюди перед трійкою друзів, розмахуючи руками і посміхаючись. – Після того як ваш дурний дружбан налякав місцеву гопоту,хлопці  до мене взагалі перестали підходити. Зиркають з-під тишка, а заговорити бояться. Ще й цей чорноволосий здоровило поряд крутиться постійно. 

– Між іншим, в мене теж дівчини немає. І ця блондинка, що весь час поруч, не сприяє її появі – з посмішкою зауважив здоровило. Ден був готовий побитись об заклад на власне життя, що це тут ні до чого, і кашлем спробував замаскувати сміх. 

– То ж вирішено, Дімон, ти будеш моїм хлопцем! – безапеляційно заявила блондинка і направилась до нього. 

Чи то був хитрий план, чи щасливий збіг, але вона спіткнулась. У спробі  втримати рівновагу, дівчина хотіла схопитись за хлопцеві плече, але рука ковзнула і… іх губи зустрілись. Хлопець в цей час теж намагався її піймати, тому коли рука дівчини схибила, він схопив її за талію і притягнув до себе. Їх губи зустрілись всього мить. 

– От бачиш, це доля! – Заявила блондинка, влаштовуючись на колінах спантеличеного Дима. А потім знову притягли його голову до своєї. 

– От саме так це і було – закінчував свою історію Ден. – Звісно, на другий день вони ще трохи ніяковіли, але все ж тримались за руки. 

– Так, Смоук ти наш романтичний – Дим напрягся в середині, коли Піт називав його цим прізвиськом, нічого хорошого не жди. — Оскільки, саме я відправив тебе на те побачення, то ти платиш за моє пиво… До кінця життя. Ха-ха, жартую. Сьогодні.