Будь моїм хлопцем

“Мені потрібна твоя допомога. Чекатиму біля зупинки в 15:30. Ю”
Піт дивився на екран мобільного і не міг зрозуміти, що йому робити. Повідомлення з невідомого номера, значить абонент не знайомий. Але він знає цей номер, значить якось повʼязаний. Ну що за морока. Що ж, треба розібратись.
“ок”

Біля зупинки його чекала блондинка, з якою він познайомився кілька тижнів тому. Подружка Мері, а заодно і Дима. От точно, треба було його відправити. Оскільки вона вже активно махала рукою, привертаючи до себе увагу хлопця, шляху назад не було. Тепер доведеться віддуватись самостійно. От він комусь дасть прочухана за те, що роздають його номер.

– Привіт, що сталось?
– Привіт, вибач, що так зненацька, але я не знала кого попросити.

– А Дімон? 

– Він сьогодні на роботі
– А, точняк. Говори.

– Пішли до гуртожитка, я дорогою розповім

– Чуєш, а у вас з Мері серйозно?
– Ну ти ж точно не тому мене покликала.
– Не тому, але ж цікаво.
Справа в тому, що і самому Пітеру було цікаво, як в них.
– Так серйозно чи ні? Що ти замовк, соромишся?
– Серйозно скажи мені чого тобі від мене треба. Бо зараз піду геть.
– Фе, так не цікаво, і наче відповів і не відповів. Дуриш дівчині голову
– Якій саме?
– Та всім. 

– То ти скажеш, врешті решт?

– Так, ми вже доходим, то саме час. - В цей момент вона вчепилась в його ліву руку - Прикинься моїм хлопцем

– Що?! Тобі нема чим зайнятись? - запротестував Піт
– Тихо, не галасуй. Я тобі зараз все поясню.

– От поба б вже.
– До мене вчора почав підкатувать один тип. Так сказати “рок-зірка” серед місцевої шпани. Я сказала, що в мене є хлопець, але він не повірив, і сказав, що буде сьогодні чекати під гуртожитком. Він дуже настирний. Я його боюсь, а ти такий дужий. Побачить тебе і відчепиться.

– От морока… Пішли вже. Зажену Дімона в борги. Це ж він мав тут бути, а не я.
– Повернеш борги. Памʼятається мені, що це йому довелось прикривати твій зад.

– Ой, все! - Пітер демонстративно закотив очі

Перед гуртожитком дорогу їм перегородив якийсь тип. Зухвалий погляд, самовпевнена посмішка.

– То це твій хлопець? Де ти його відкопала, на смітнику? Ха-ха. Хлопці, дивіться - блазень! - За кілька метрів за ним стояло ще двоє посіпак.

Юля не передбачала такого розвитку подій, а якщо вони зараз його побʼють, або взагалі покалічать. Що вона тоді Мері скаже?

– Макс, припини! Я тобі казала, що маю хлопця, ось він. Дай дорогу!

Ех, шкода, що Дима тут немає. Він би швидко все владнав. Це з дівчатами він соромʼязливий, а цих покидьків поклав би за мить усіх трьох. Доведеться самому розбиратись…

– Ні.

– Що ні? - гаркнув власник біцепсів

– Я не її хлопець.

– То котись звідси, поки цілий. Ти мені не цікавий. Хоча, може он хлопаки захочуть  потеревенити. Вони люблять поговорити з усякими панками-неформалами. 

З за спини прозвучав страхітливий регіт. 

– Це подруга дорогої мені людини. І вона не хоче спілкуватись з такими мерзотними типами. 

– Шо ти сказав, шмаркля зелена?! - заводила вже почав заводитись. Ще трохи і бійки не уникнути – Ану, пішли відійдемо у менш людне місце. 

– В мене нема ні часу, ні, тим більше, бажання з тобою спілкуватись. – Тон хлопця ніяк не змінився, він так само дивився прямо на свого опонента, не виказуючи і тіні страху чи хоч занепокоєння. – Набери Гантера і скажи, що зустрів Пітера

–  Якого Пі…

– ТЕра. Боюсь, якщо ти зробиш помилку у вимові мого імені, Гантер уже нічим не допоможе. 

Тон цього речення був зовсім не схожий на попередній. В голосі відчувалась сталь. То ж провокатор вирішив, про всяк випадок, зателефонувати Гантеру. 

– Привіт, Гантере, я тут якогось ПіТЕра, зустрів, сказав, що знає тебе… Так… ага.. н-ні.. 

Киваючи головою і відповідаючи короткими односкладовими словами, він відійшов в сторону. 

Піт до Юлі, яка вже встигла стати білішою, ніж її волосся:

– Пішли, дорога вільна. 

– А й-якже… 

– Я ж кажу, можна йти. Все вже вирішилось. І, якщо твоя ласка, відпусти мою руку. Не хочу щоб пішли небажані чутки. 

Вони майже дійшли до входу в гуртожиток, як позаду почулись квапливі кроки. Їх наздоганяв той самий грубіян. Юля знов вхопилась за пітову руку. 

– Почекайте! Приношу своє вибачення, я ж не знав що ти поважний товариш Гантера. Юля, ти вибач мене, я вів себе не найкращим чином. – Сказав він і потер потилицю правою рукою. 

– О, так ти не такий вже мерзотник, як хотів здаватись – добродушно засміявся Пітер. – Не переймайся, ми не тримаємо на тебе зла. Так Юльо? 

– Взагалі то я трохи тримаю – насупилась та – налякалась до всрачки. Але, раз Піт каже, що не тримає, то і я не буду. 

Задоволений такою відповіддю, порушник спокою швидко рушив геть, прихопивши з собою двох товаришів. 

– Що це взагалі було? Хто, в біса, той Гантер?, Хто, в біса, ти такий? Та цього покидька весь район остерігається, а тут прибіг просити пробачення, як побите щеня. Відповідай! 

– Я Пітер, ми ж знайомі. 

– Не роби з мене ідіотку! –тонула ногою дівчина. 

– Добре, добре, не кип'ятись. Я все розкажу. Гантер… як би тобі сказати… Якщо оте що тут виступало – рок-зірка, то Гантер - продюсер. 

– Пахан типу?

– Та звідки ти такі слова знаєш? 

– Знаю та й знаю. В книжці прочитала. 

– Ну, щось таке. 

– Дивні ти дружби водиш. 

– Ми з ним не друзі. Колись я зробив йому послугу, тепер він не чіпає важливих мені людей. Конфлікт вирішено, більше він не повториться. 

– Так я в списку важливих людей?

– Так, ти подруга Мері. Цього достатньо, щоб потрапити в цей список - серйозним тоном проговорив хлопець.

– А тепер бувай, у мене купа справ. Передай Мері привіт. 

***

– Дим, от скажи, якого чорта я маю захищати твоїх дівчат від хуліганів, га?