Пісок забутих богів

Післяслово

Ключ Осіріса, тепер спокійний і несяючий, було сховано в кам’яному саркофазі в одному з підземних сховищ Каїрського музею. Грейсон залишив поруч запис: «Не відкривати. Ніколи. Якщо не кличе саме Світло». Запис не підписаний. Та й нікому не потрібно знати, хто його залишив.

Книгу Початку, після довгих суперечок, вирішили не знищувати. Вона більше не світилася, не дихала. Наче заснула. Її запечатали в кам’яну капсулу, покриту стародавніми символами, й передали під охорону Тихого Храму в пустелі. Лише кілька людей у світі знають, де той храм.

А Осіріс… він більше не з’являвся. Та іноді, в найглибшій тиші ночі, коли Лейла дивиться на зірки, а Грейсон прокидається від відлуння снів — вони відчувають щось. Не страх. І не біль. А присутність.

Просто... присутність.

Світ знову обертається. Історія триває. Але тепер — вона спокійна. Бо ті, хто мав зберегти рівновагу, зробили свій вибір.

І зробили його правильно.

Сподіваюсь, Вам сподобалось :) Чекаю на коментарі та сердечки. Дякую, що обрали цей твір. До нових зустрічей на сторінках пригод :)

Катя Губська

Подобається

#1501 в Фентезі
#286 в Бойове фентезі
#114 в Історичний роман

У тексті є: містика, пригоди, стародавні боги

Відредаговано: 19.05.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись