Сократ та Платон

Театральна гумористична мініатюра, комедія.

Дійові особи:

Сократ та Платон – давньогрецькі філософи з Афін (4 – 5 століття до н.е.), обговорюють сучасні теми (користування смартфонами). Сократ – вчитель Платона. Сократ – надто серйозний. Платон – хвалькуватий.

Актори сидять на стільцях, одягнені в «тоги» та з «лавровими» віночками на головах. Платон тримає у лівій руці смартфон та великим пальцем цієї ж руки активно «гортає» сторінки. При цьому він час від часу сміється сам собі та показує пальцем правої руки на дисплей, дивиться лише на смартфон, а не на співрозмовника. Сократ спостерігає за цим дещо роздратовано.

СОКРАТ (обурено). Я бачу, Платоне, ти дуже швидко гортаєш сторінки. Чи встигаєш там щось прочитати?

ПЛАТОН (не повертаючи голови до співрозмовника, зосереджений на своєму). Звісно, що встигаю. І картинки роздивитися, і прочитати. Це ж нескладно, бо тут тексти всі короткі. Я встигаю… Вибач, Сократе, я так захопився…

СОКРАТ. Картинки роздивитися ти встигаєш… А подумати над ними? Ні?!… Це несерйозна поведінка… Несолідна. Адже ми з тобою філософи, Платоне… давньогрецькі!!! (Підіймає палець вгору. Пафосно.) Наше головне завдання – думати про сутність речей!

ПЛАТОН (недбало відмахується рукою). Може й так, вчителю, але ж тут все таке цікаве.

СОКРАТ (роздратовано). І що ж саме там таке цікаве?

ПЛАТОН (захоплено підіймає смартфон вгору). Все!! Картинки… фотки… Ось є віршики, анекдоти. Прикольні.

СОКРАТ. Прикольні?... Так-так… Бачу, що писати наукові трактати тобі ніколи. І навчатися теж ніколи.

ПЛАТОН (так само гортаючи великим пальцем «стрічку» у смартфоні). Навчатися…? (Іронічно.) Це «ду-у-же доречно» щодо мене. Годі й казати! (Хвалькувато.) Я вже непогано навчений! Мені здається, що я вже вивчив майже всі науки на землі. Я знаю все! Геть усе! (З побоюванням дивиться на Сократа.) Ну… чи майже все… Хоча всім відомо, що навчання – це трохи нуднуватий процес. Мізки сушить. Але ж ось!!! (Показує смартфон.) У мене в руках таке зручне джерело інформації!!! З ним я можу легко відповісти на будь-які складні питання. І навіть не треба довго навчатися та надто напружуватися.

СОКРАТ (насмішкувато). Це ти про смартфон, чи що?

ПЛАТОН. Ну, так... Дивись, яка маленька за розміром штучка. А скільки знань містить у собі. Чудово. Мені подобається.

СОКРАТ. Так, справді хороша штучка. Коли батарейка заряджена та покриття хороше.

ПЛАТОН. Звісно, що так. Батарейка заряджена. Ось... Покриття теж непогане. З цією штучкою я знаю все! Можу сказати це впевнено та сміливо.

СОКРАТ. Самовпевнено…

ПЛАТОН (хвалькувато). Я знаю відповідь на будь-яке запитання. Я та Гугл – ми знаємо все!!! Можеш сам перевірити. Я швидко дам відповідь.

СОКРАТ. А я знаю відповідь на головне запитання: «Я знаю, що нічого не знаю!» Ось це справді важлива істина. Тобі не варто її забувати, Платоне.

ПЛАТОН. Я твої слова не забуваю, вчителю. Адже ти мене все ж таки чомусь навчаєш, попри твої власні афоризми. Але якщо навіть ти, вчителю, нічого не знаєш, то що тоді робити мені? Маєш бути поблажливим до свого учня, маєш допомагати мені розвиватися у різних напрямках.

СОКРАТ. Єдине, що я бачу щодо твого розвитку – це те, що добре розвивається мускулатура твого великого пальця. Бо він швидко та безперервно рухається.

ПЛАТОН. О, так! Цей рух називається «свайп». Я ним гортаю фотки на сайті.

СОКРАТ. Свайп? Це не грецьке слово. Мені не подобається. Якесь іноземне. Хіба можуть іноземці розумітися на мудрості та на філософії?

ПЛАТОН. Ну-у-у… не знаю… Але вони ж якось створили смартфон та Фейсбук.

СОКРАТ (повчально). Фейсбук?!! Не читай Фейсбук з ранку! Говорю тобі як філософ філософу. Це шкідливо.

ПЛАТОН. Чекай-чекай хвилинку, вчителю. Я лише ось тут вподобаєчку тицьну… (Підіймає голову.) Що ти кажеш?

СОКРАТ. Кажу, що це шкідливо для філософа – весь час невідривно дивитися на дисплей.

ПЛАТОН (запитально). Чому ти так кажеш, вчителю?

СОКРАТ (насмішкувато). Коли ти читаєш анекдоти у Фейсбуці, ти тупієш. Від сторінки до сторінки. Від картинки до картинки. І перетворюєшся з філософа на юзера. А від юзера до лузера… вже зовсім недалеко…

ПЛАТОН. Так…? Невже це помітно?

СОКРАТ. Звісно… Адже я спостерігав за тобою, коли ти дивився у той Фейсбук. Спочатку я бачу, як твій погляд спрямовується на дисплей наче приклеєний. Втрачає свою свідомість. Очі дивляться у нікуди. Але твоя рука при цьому не припиняє гортати стрічку у смартфоні. Вигляд у тебе в цьому разі буває якийсь спантеличений, мені так здається. Страшна картинка, вона мене лякає, особливо коли йдеться про відомого філософа. Або кумедна, може й так.

ПЛАТОН. Але ж там все цікаво, вчителю. Я хочу знати усі новини.

СОКРАТ. Новини? Можливо… Але ти починаєш мислити шаблонно, коротко, вузько.

ПЛАТОН. Чому ж вузько?

СОКРАТ. Головне, що коротко. Фейсбук має одну важливу властивість. Її не одразу й помітиш. Майже кожна публікація у Фейсбуці містить у собі гасло чи девіз. Він зазвичай простий, закликає до зрозумілої дії. (Встає. Підіймає руки вгору.) Це коротка думка, яка може бути застосована тільки для якогось окремого випадку. Але видається вона за універсальну формулу, яка підходить на всі випадки життя. (Сідає.) Це схоже на філософську мудрість, але не те. Розпізнаєш цю каверзу не відразу.

ПЛАТОН (задумливо). Короткі думки…? А мені вони подобаються. Все легко читається та все зрозуміле. Там багато розумних думок. Багато інформації. І я її вивчаю.