Баба Яга та Шапокляк

Гумористична театральна мініатюра

Дійові особи

Баба Яга – персонаж народних казок (акторка з довгим «носом» та клюкою). Старуха Шапокляк – персонаж з мультфільму про крокодила Гену. Походження терміну «шапокляк» – назва чоловічого капелюха типу циліндра, що складається. На голові акторки темний капелюх, в руках рогатка. Рухлива, активно жестикулює. Обидві жінки – літні за віком, негативні за характером. Обговорюють, котра з них більш зла.

(Фонограма «Казка». Баба Яга з важним виглядом стоїть на сцені, мовчки дивиться у зал, а Шапокляк декілька разів спритно обходить її навколо, роздивляючись з усіх боків.)

БАБА ЯГА (з викликом). Агов, жіночко! Чого ви тут вештаєтеся? Чого біля мене крутитеся? Немає більше де пометушитися? Чого такі енергійні? Клопіт якийсь маєте нагальний?

ШАПОКЛЯК (самовпевнено). Де хочу, там і метушуся! Ніхто не забороняв! А клопіт маю… Може й не клопіт, і не нагальний, а так… невеличке питаннячко.

БАБА ЯГА. То слухаю вас, пані Енерджайзер.

ШАПОКЛЯК. Хто ви така, бабусю? Монумент? І чого тут стоїте, наче історичний пам’ятник? Які такі ваші заслуги перед суспільством?

БАБА ЯГА (з подивом). Хто я така? Дійсно… «питаннячко». Навіть не знаю, чи варто мені промовляти своє ім’я для якоїсь неосвіченої старушенції, яка бігає навколо мене, наче навіжена… (Урочисто.) Мене звуть Яга! Кожна дитина це знає…  Я – королева зла, головний персонаж народних казок, відома з давніх-давен… Харчуюся Івасиками-Телесиками… коли буває така можливість. Треба ж хоч трохи цікавитися фольклором, жіночко.

ШАПОКЛЯК (насмішкувато). Так-так… бачу… бабусенцію, яка дуже високо задерла свого кривуватого та довжелезного носа, яка самовпевнено уявила себе «королевою зла». Ти диви на неї!!! З якого це переляку ти є «королевою зла»? Виглядаєш наче вихователька у молодшій групі дитячого садочка. Така собі лагідна та добропорядна. Цукерочки дітлахам роздаєш? Усі-пусі… Білого халатику не вистачає.

БАБА ЯГА (обурено). О-о-о… оце ще мені! Цукерочки?! Я?! Взагалі не розумію, що коїться. Я не королева? Я… у білому халатику? А хто ж тоді на твою думку є королевою зла?

ШАПОКЛЯК (впевнено). Звісно, що я!!! Я найзліша злюка у світі. Я – старуха Шапокляк! Я зла та страшна. Мене бояться навіть крокодили. Це відомо всім, хто вміє читати книжки та дивитися мультики.

БАБА ЯГА. Ой, божечко ти мій. Яка ж ти злюка? Ти ж гарненький персонажик з дитячого мультику. Зовсім не зла та й не страшна.

ШАПОКЛЯК. Та й ти не дуже страшна. Ніс трішки гачкуватий. Зблизька ти навіть дещо симпатична. Тьху! Зубик кривенький. Ну, то й що з того? Буває. Пів годинки у стоматолога – виправить.

БАБА ЯГА. Не виправить, бо це ікло в мене від народження. Я ним пишаюся! А чому ти кажеш, що ти страшна? Ти зовсім не страшна. Максимум – страшненька… трішки, некрасива. Кого ти можеш налякати? Якщо здалеку дивитися, то найменших діточок ще можна полякати. А дорослі вже й не злякаються.

ШАПОКЛЯК. Ще й як злякаються! Як дзенькну по шибці з рогатки, скло вилетить з вікна на тротуар – ото таке я можу робити. (Показує рогатку.) А ще полюбляю розкидати сміття по всій вулиці. Як вріжу по урні – сміття розлетиться скрізь навкруги. Я – злюка!

БАБА ЯГА. З якого це дива? Не перебільшуй! Та хіба ж ти зла? Ти ж, скоріше, бешкетниця, а не злюка. Трохи наробила безладу, буває... То люди швиденько підметуть те сміття, що ти порозкидала з урн. До серйозного зла тобі ще рости та рости. Підозрюю, що ти часом буваєш навіть доброю – тьху на тебе, «лагідна фея». (Сміється.)

ШАПОКЛЯК. А ти хто? Казковий персонаж! Хто зараз ті казки читає? Хто взагалі згадує той твій фольклор?

БАБА ЯГА. Згадують. Повір мені. (Таємничо.) Як тільки надворі темнішає, то одразу ж згадують. І не лише дітлахи.

ШАПОКЛЯК. Як саме вони тебе згадують? В тебе навіть імені немає. Яга – що це таке? Це ім’я чи професія? А може, це прізвище? Я цього не розумію.

БАБА ЯГА. Так і в тебе так само незрозуміло, Шапокляк – що це слово значить. Капелюх? Закордонний? Геть не наше слово.

ШАПОКЛЯК. Шапокляк – це фасон капелюха.

БАБА ЯГА. Фасон? Ти – шапокляча. Нудна та нецікава. Наче дівчисько з рогаткою. Дрібне хуліганство. Навіть поліцію ніхто не викличе.

ШАПОКЛЯК. Ну, тоді я фарбою з балончика напишу щось на білій стіні. Або на афіші домалюю комусь вуса. А ще… перейду перехрестя на червоне світло. Ото так!

БАБА ЯГА. Дитинство… відлупцюють ременем… максимум. Несерйозно. Ось я – вершителька зла з багатовіковим стажем. Маю спеціальну хатинку на курячих ногах, вона розвертається у різні боки, куди я наказую. Царевичі до мене їздять на консультацію, регулярно. Я з ними поводжуся по-різному, відповідно до настрою. Захочу – дам чарівний клубок, а не захочу – то не дам, хай блукають у лісі. А настрій у мене частіше за все злий-презлий.

ШАПОКЛЯК. То ти просто вредна, а не зла. Клубок – дам-не дам? Це не цікаво, не сучасно. Нащо потрібен твій клубок, коли у кожного царевича в кишені GPS? А ось я – сучасна, винахідлива та епатажна!

БАБА ЯГА. Що? Це якесь нове слівце. Не знаю, що воно означає.

ШАПОКЛЯК. Е-па-таж – це коли я привертаю до себе увагу через свою стервозність. Така собі самореклама. Маркетинговий хід.

БАБА ЯГА. А-а-а… Тепер мені зрозуміло. Тільки скажи, навіщо тобі реклама?

ШАПОКЛЯК. Щоб боялися. Усі. А особливо оті, «позитивні». Не люблю їх.

БАБА ЯГА. О-о-о… і я так само. Не люблю. Бо вони завжди лізуть туди, куди не треба. Постійно здійснюють якісь подвиги, когось рятують… Нариваються.